Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Невермур. Випробування Морріґан Кроу

Читати книгу - "Невермур. Випробування Морріґан Кроу"

219
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 77
Перейти на сторінку:
перерв, і майже кожен вечір були святкові вечірки й урочисті вечері. На всіх станціях Дивополітену хори й оркестри грали різдвяні пісні. Ріка Джуро повністю замерзла і перетворилася на вільну від транспорту дорогу, що вилася по всьому місту, і жителі почали їздити на ковзанах до школи й на роботу.

Атмосфера доброзичливості панувала всюди, але ці дні також пробуджували в людях відчуття суперництва між друзями і сусідами, що намагалися пересвяткувати одні одних. Майже в кожному дворі будинки сяяли, кожен яскравіший за інший, кожна вулиця була феєрією нав’язливості і дарма витраченої енергії дивії, що блимала, світилась і засліплювала в радіусі милі. Це було крикливо і безглуздо. І Морріґан обожнювала це.

Але найгарячіша конкуренція була між двома найголовнішими героями святкового сезону Невермура.

— Я не розумію, — сказала Морріґан одного дня, коли вони з Готорном сиділи й нанизували попкорн і журавлину на шнур для риболовлі. — Як він може обійти все королівство за одну ніч? Це неможливо.

Готорн запросив її до себе додому, щоб показати, як робити традиційні різдвяні прикраси. На вулиці був прохолодний вологий грудневий день, але у вітальні Свіфтів були гарячий шоколад, колядки на радіо та ціла каструля кукурудзи в печі, що весело лускала і розліталася.

— Це не неможливо… ай, — сказав Готорн, злизуючи кров з пальця, який він щойно вколов голкою. — Це дивовижно.

— Але справді на летючих санях? Які везе олень?

— Північний олень, — виправив її Готорн.

— Вибач, північний олень. Як вони взагалі літають? У них немає крил. Він зачаклував їх?

— Не знаю. Чому це тебе так хвилює?

Морріґан примружилась, намагаючись точно зрозуміти, що саме таке дивне у цьому всьому.

— Це просто… неправильно, ось чому. А як же той, що з блискучим червоним носом? Що з ним сталося? — Вона закінчила свою гірлянду і потягнулася по шнур, щоб почати наступну. — Це був експеримент? Моторошно якось.

— Думаю, він таким і народився.

— А як же його Королева Йоль? Ніколи про неї не чула. Святий Миколай принаймні є в рекламі солодкої води та шоколаду.

Готорн закинув попкорн собі до рота. Він закінчив збирати свої гірлянди і тепер розбирав їх.

— Тато каже, що люди дуже недооцінюють Королеву Йоль, «тому що її ніколи немає у виставах і таке інше. Але Різдво було б ніяким без снігу, а як ти думаєш, звідки береться сніг? Він не кружляє в небі сам по собі».

— Ти хочеш сказати, що це Королева Йоль робить сніг?

— Звичайно, ні. Не верзи дурниць. — Готорн говорив так, ніби це було очевидно. — Снігопес робить сніг. Але він не став би, якби Королева Йоль йому не наказувала.

Морріґан зовсім заплуталася.

— Отже… ці двоє, Святий Миколай і Королева Йоль, вони мають убити одне одного?

— Що? Ні. Ти така жорстока, — засміявся він. — Вони змагаються Різдвяного вечора, щоб побачити, хто має кращий різдвяний дух. Якщо перемагає Королева Йоль, вона обіцяє снігову ковдру на ранок Різдва і щастя в кожен дім.

— А якщо Святий Миколай?

— Подарунки в кожну панчоху і вогонь у кожне серце. Вибери, за кого ти. У нас удома всі за Миколая, хоча Тато таємно трохи вболіває за Королеву Йоль. Наші сусіди Кемпбели здавна підтримують Йоль, як ти можеш бачити з усього зеленого. — Він показав у вікно. Сусідній будинок був повністю прикрашений зеленими прапорцями й осяйними зеленими гірляндами та обплетений плющем.

— Що означає зелений?

— Прихильники Королеви Йоль одягають зелене, прихильники Святого Миколая — червоне. Ось, візьми це. — Він витягнув щось із коробки для прикрас родини Свіфтів і кинув Морріґан, але промахнувся.

— Навіщо?

— Так ти зможеш уболівати за Миколая, як я, — сказав він, стенувши плечима. — Подарунки і вогонь — як це може не подобатись?

Це була багряна стрічка. Морріґан поклала її в кишеню.

— Я подумаю про це.

— Кого ви підтримуєте? — запитала Морріґан Юпітера того дня за вечерею. — Святого Миколая чи Королеву Йоль?

— Королеву Йоль, — сказав Джек, накладаючи собі на тарілку картопляне пюре. — Це очевидно.

Морріґан скривилася.

— Я не тебе питала.

Джек повернувся додому на різдвяні канікули на декілька днів раніше і тепер докладав усіх зусиль, щоб набридати Морріґан.

— Ні, ти питала дядька Юпа, але ти дурненька, якщо не розумієш, що він за Королеву Йоль. Ти повна ідіотка?

— Спокійніше, Джеку, — попередив його Юпітер.

— Чому? — роздратовано запитала Морріґан. — На ньому немає нічого зеленого. Він увесь цей тиждень не вдягав нічого зеленого. Ти що, сліпий на обидва ока?

— Припини, Моґ, — сказав Юпітер, і Морріґан була вражена розчаруванням і здивуванням, що прозвучало в його голосі. Її охопило почуття провини, і вона вже відкрила була рота, щоб вибачитись перед Джеком, але він продовжив, анітрохи не ображений грубістю Морріґан.

— Звичайно, його не побачили у зеленому, — сказав Джек. — Важливі публічні особи повинні мати нейтральний вигляд на Різдво, це просто гарні манери. Але якби в тебе був мозок, ти б зрозуміла, що нам з Юпітером більше до вподоби елегантність і тактовність, ніж крикливе демонстративне споживацтво. Святий Миколай — просто жирний капіталістичний кіт із хорошим рекламним відділом. У Королеви Йоль є стиль.

Морріґан і гадки не мала, про що він, але тепер вона знала, кого підтримує. Вона дістала з кишені червону стрічку і міцно зав’язала її в бант на волоссі, зухвало дивлячись на Джека.

— Це має налякати мене? — сміючись, сказав Джек. — Ти збираєшся викликати мене на дуель за обіднім столом? Десертними ложками на світанку?

— Припиніть…

Морріґан думала про те, щоб кинути десертну ложку прямо в його самовдоволене обличчя.

— Якщо Королева Йоль така чудова, де тоді вистави про неї? І чому її немає в жодній рекламі? Святий Миколай — обличчя ірисок «Холі Джолі», святкової шипучки Доктора Брінклі та зимової колекції кашемірових шкарпеток Трістана Лефевра. Я ніколи не бачила Королеву Йоль на білбордах. Я не впізнала б її, якби десь зустріла.

Юпітер важко опустився на своєму кріслі.

— Чому б нам усім не знайти спільну мову?

— Тому що вона має шляхетність, — сказав Джек, тицяючи виделкою в напрямку Морріґан і не звертаючи уваги на дядька. — І твій переоцінений друг з його командою літаючих блохастиків не впізнали б цю рису, якби вони десь її зустріли.

— Душа Святого Миколая сповнена щедрості, доброчесності і… і радості!

— Ти просто повторюєш як папуга те, що почула по радіо, — пробурмотів Джек. (Це була майже правда — вона прочитала це в газеті у рекламі солодких сухих сніданків із фото Святого Миколая на коробці.) — Зараз іще й скажеш мені, що його моторошний експеримент зі встановленням штучної ілюмінації на північних оленей тільки робить їх більш магічними.

Морріґан стукнула кулаком по

1 ... 54 55 56 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невермур. Випробування Морріґан Кроу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невермур. Випробування Морріґан Кроу"