Читати книгу - "Друга одіссея"

запалювання; навіть якщо водень у ядерному чи плазмовому двигуні вступатиме в контакт із киснем, буде надто гаряче для запалювання, усі складники розпадаються на елементи.

Він спробував згадати інші приклади. Люди, особливо представники старшого покоління, досі говорили «зарядити плівку» в камеру чи «залити газ» до машини. Навіть фразу «розрізати стрічку» все ще можна почути на студіях звукозапису, хоч вона стосується технологій старого покоління.

— До запалювання — одна хвилина.

Думки Флойда одразу ж повернулися до нинішніх подій. Ця хвилина тяглася, немов сто років; найдовші шістдесят секунд, які будь-коли існували на світі. Безліч разів вони закінчувалися катастрофою, але запам’ятовувалися лише перемоги. Що ж станеться з нами?

Спокуса ще раз засунути руку до кишені й помацати активатор вимкнення стала майже нездоланною. Проте логіка й підказувала йому, що часу на виправлення ситуації буде задосить. Якщо Еал раптом не слідуватиме своїй програмі, це буде неприємність, але не катастрофа. Справді критичний час настане, коли вони облітатимуть Юпітер.

Шість… п’ять… чотири… три… два… один. ЗАПАЛЮВАННЯ!

Спершу поштовхи були ледь помітні; знадобилася хвилина, щоб досягнути однієї десятої же. Утім, усі одразу ж почали аплодувати, доки Таня не подала сигнал тиші. Треба було ще чимало перевірити, навіть якщо Еал постарався на славу — як, напевно, й було — досі багато чого могло піти хибно.

Кріплення антени «Діскавері», яке тепер взяло на себе більшу частину напруги інертного «Леонова», ніколи не використовували аж так не за призначенням. Спеціально викликаний з пенсії головний конструктор корабля присягався, що корабель має адекватний запас міцності. Але він міг помилятися, та й відомо, що матеріали стають крихкими після років перебування в космосі. Крім того, могло виявитися, що стрічки, які з’єднують два кораблі докупи, розташовані неточно; раптом вони розтягнуться чи почнуть ковзати. А раптом «Діскавері» не здужає потягнути масу, розміщену не по центру, тепер корабель ніс на собі тисячі додаткових тонн. Флойд міг уявити з десяток можливих збоїв, а втім, була мізерна втіха — пам’ятати, що завжди може трапитися щось одинадцяте.

Одначе хвилини спливали без подій; єдиним доказом того, що двигуни «Діскавері» працюють, була слабка, індукована тягою, гравітація і вібрація, що передавалася через стіни корабля. Іо та Юпітер досі залишалися там, де вони вже протягом тижнів перебували з огляду мешканців кораблів, — по різні боки неба.

— Вимкнення через десять секунд. Дев’ять… вісім… сім… шість… п’ять… чотири… три… два… ОДИН!

— Дякую, Еале, на дроті.

Ось іще одна старожитня фраза, принаймні вже покоління тому дроти замінив бездротовий зв’язок. Але не скрізь: у критичних випадках краще мати пристрій, що вмикається натисканням цілком матеріальної кнопки.

— Підтверджую, — сказав Василій. — До половини шляху нам не потрібні корекції курсу.

— Прощаймося з вишуканою екзотичною Іо — світом, про який агенти з нерухомості можуть лише мріяти, — проголосив Керноу. — Ми радо сумуватимемо за тобою.

«Це вже більше схоже на старого Вальтера», — подумав Флойд. Останні кілька тижнів Керноу був на диво пригніченим, ніби мав щось собі на думці. (Та хто ж не мав?) Більшу частину свого обмеженого вільного часу він проводив у тихих розмовах із Катериною. Флойд побоювався, чи він часом не захворів. Тут їм досі щастило; найменше, чого вони потребували зараз, — це надзвичайна ситуація, що вимагала б дій головного лікаря.

— Ти несправедливий, Вальтере, — втрутився Брайловський. — Мені це місце почало подобатися. Напевно, прикольно плавати на човнах в озерах лави.

— А як щодо вулканічних барбекю?

— Чи справжні розпечені сірчані лазні?

Усі відчували, як їм відійшло від серця; відчуття полегкості вилилося навіть у коротку істерику. Хоча ще зарано було розслаблятись і найнебезпечніший маневр чекав на них попереду, вони вдало зробили перший крок на шляху додому. Це достатня причина для невеличкого вияву радості.

Святкування тривало недовго, Таня швидко відрядила відпочивати тих, хто не був безпосередньо на чергуванні, — якщо можна, поспати до прольоту повз Юпітер, що мав відбутися лише за дев’ять годин. А коли ті, кому це адресувалося, рухалися недостатньо прудко, Саша звільнив палубу від зайвого народу, гаркнувши: «Паршиві бунтівники, вас усіх повісять!». Тільки за дві ночі до того, насолоджуючись рідкісними годинами відпочинку, вони переглянули четверту екранізацію «Заколоту на «Баунті»»[22], загалом погодившись, що найкращим капітаном Блаєм таки залишається легендарний Чарльз Лоутон. Дехто на борту висловлював побоювання, що Тані не варто було дивитися цей фільм, щоб не набратися звідти свіжих ідей.

Після кількох безсонних годин у своєму спальному мішку Флойд облишив намагання заснути і побрів на оглядову палубу. Тепер Юпітер здавався набагато більшим; кораблі мчали до точки найбільшого зближення на нічному боці планети. Дивовижний півмісяць демонстрував неабияку рясноту деталей — пояси хмар, різнобарвні плями — від сліпучо-білих до цегляно-червоних, темні цятки гейзерів із незнаних глибин, овал Великої червоної плями, яку неможливо було осягнути поглядом. Кругла чорна тінь від супутника, — на думку Флойда, напевно, Європи, — рухалася поверхнею. Він спостерігав це неймовірне видовище востаннє; навіть якщо через шість годин доведеться викластися на повну, просто злочин гаяти такі дорогоцінні миті на сон.

Де та пляма, яку Центр керування польотом просив обстежити? Вона мала розташовуватися в полі зору, але Флойд не був певен, що зараз її можна спостерігати вільним оком. Василій надто заклопотаний, щоб марудитися з цим; мабуть, Флойд зможе допомогти, самотужки зробивши невеликі аматорські астрономічні спостереження. Тридцять років тому протягом короткого періоду він навіть заробляв на життя як астроном-професіонал.

Флойд активував управління головним п’ятдесятисантиметровим телескопом — на щастя, поле зору не застував гігантський «Діскавері» — і на середній потужності провів огляд уздовж екватора. Пляма була там, вона лише з’являлася з-за краю диска.

Силою обставин Флойд тепер був одним з найкращих експертів із Юпітера у Сонячній системі, а інші дев’ять авторитетних фахівців працювали й спали навколо нього. Він одразу ж помітив, що в цій плямі є щось дуже дивне; вона така неприродно чорна, що здавалася діркою, пробитою у хмарах. Із його погляду, пляма скидалася на еліпс із чітко окресленими краями; Флойд здогадався: якщо дивитися на неї прямо, вона матиме вигляд ідеального кола.

Він зробив кілька знімків, а потім повернув потужність на максимум. Швидке обертання Юпітера вже вивело утвір на кращий огляд; і чим більше він дивився, тим розгубленішим почувався.

— Василію, — покликав він по внутрішньому зв’язку, — якщо в тебе є вільна хвилинка, глянь на монітор п’ятдесятисантиметрового.

— Що ти там спостерігаєш? Це важливо? Я перевіряю орбіту.

— Звісно, роби своє. Та я знайшов ту пляму, про яку доповідав Центр керування польотом. Вона має дуже незвичайний вигляд.

— Дідько! Я й