Читати книгу - "Діалоги"

за кожної нагоди зазначає: мусимо уточнювати значення слів, інакше не дійдемо розуміння.

28

Обнімати коліна — тобто благати, просити у когось ласки (див.: Carl Sittl. Die Gebärden Griechen und Romer, Leipzig, 1890).

29

Алкеста в однойменній трагедії Еврипіда віддає своє життя, щоб міг жити її муж. У Плавта («Осли», 608—610): «За що ж, мене, безвинну, віддаєш ти смерті? — Це я… тебе? Якщо б ти дійсно мала вмерти, — своє життя б віддав я, до твого додавши».

30

Тебе — тобі ж не поверне. — Як у Горація: сільська садиба повертає його — йому самому (Послання, І, 14, 1); у цих роздумах відчувається настрій вкрай песимістичної, виконаної в ключі слова «frustra», дарма, Горацієвої оди до Постума (II, 14).

31

Наводячи рядок із Вергілієвих «Георгік» (III, 66), Сенека все-таки перебуває тут під більшим впливом образів і думок Горацієвої оди до Левконої (1, 11).

32

Ця думка — в афоризмі Публілія Сіра: «Comes facundus in via pro vehiculo est» (охочий до бесіди попутник — то наче візок у дорозі).

33

Гай Папірій Фабіан — представник неопіфагорейської школи Квінта Секстія; пропагував дієву, що у способі життя, а не лише у словах, практичну філософію. …йти грудьми, напролом… — У мужніх інтонаціях Сенеки, загалом стоїків, виразно вчувається голос Архілоха з Паросу (VII ст. до н. е.), першого великого лірика і першої яскравої особистості: «Гей же, духу мій стражденний, битий лихом звідусіль — / Стрепенись, не піддавайся! Проти бід грудьми іди/ Мужньо! З ворогом зітнися ти у ближньому бою. / Не схитнися! Переможеш — привселюдно не втішайсь; / Переможуть — ницьма дома ти у розпач не впадай. / Вмій у радощах радіти, в тузі — й потужити вмій, / Та не надто: перемінну пізнавай життя ходу», — наче емоційне резюме стоїчних засад.

34

Алюзія до міфа про Данаїд, які були приречені в підземному царстві вічно наповнювати водою бездонну бочку.

35

Концепція часу у стоїків знайде свій відголос у роздумах св. Августина в одинадцятій книзі його «Сповідей».

36

Далеке від клопітних занять (procul ab omni negotio)… — Сенека майже дослівно повторює перший рядок другого епода Горація: «Beatus ille qui procul negotiis…» (блажен, хто одаль від занять докучливих).

37

Базиліка — громадська будівля у Римі, центр усіляких торговельних операцій.

38

Вбитий у землю спис був знаком завершення торгової справи; «vendere sub hasta» — продати з молотка.

39

Заможні римляни часів Імперії хизувалися своїми колекціями старовинних мистецьких виробів, найціннішими з-поміж яких були вироби з Коринта: вази, бронзові статуї тощо.

40

Мім (з грец. наслідування) — своєрідна пантоміма, жанр блазенської комедії; веде початок від народних вистав, що поєднували в собі жести, танець і слово.

41

Дозвільним, отже, є той, хто хоче і вміє бути з собою, чиє дозвілля — з книгами; без них воно — «смерть, гробівець для живої людини», іншими словами: «Vivere est cogitare» (жити — значить мислити).

42

Гра в камінці — досл. latrunculi (воячки, або розбійнички), щось на зразок шахів чи шашок. …смажитись на сонці. — У такий спосіб римляни виводили з тіла надлишок рідин, що, на їхню думку, спричиняли захворювання.

43

Свої думки щодо філологічної освіти Сенека викладає у 88 листі до Луцілія. З модного на той час зацікавлення різними дрібницями глузують римські сатирики, зокрема, Горацій (Сат. II, 3, 21 і наст.), Ювенал (VII, 233—236) та ін. Про такі зацікавлення імператора Тіберія читаємо у Светонія («Життєписи дванадцяти цезарів», Тіберій, 70).

44

Дуілій — Гай Дуілій, консул 260 р. до н. е., переміг карфагенян у морській битві при Мілах (260 р.) під час Першої Пунічної війни.

45

Курій Дентат — консул 260 р. до н. е., переможець Пірра; був зразком римської мужності.

46

Клавдій — Аппій Клавдій Кавдекс, консул 264 р. до н. е., переконав римлян ще до Першої Пунічної війни в потребі мати свої військові кораблі.

47

Валерій Корвін, консул 263 р. до н. е., прогнав карфагенян з Месани (нині Месіна), що на Сицилії.

48

Луцій Корнелій Сулла — військовий і політичний діяч, диктатор (138—78 рр. до н. е.); влаштовував ігри (93 р.), перебуваючи на посаді претора.

49

Бокх — мавританський володар, тесть нумідійського царя Югурти, який воював проти Риму; Бокх, перейшовши на бік римлян і видавши Югурту Суллі, уклав з Римом договір про дружбу (105 р. до н. е.).

50

Помпей — Гней Помпей, з нагоди відкриття нового театру, влаштував у 56 р. до н. е. особливо жорстокі ігри, що засвідчує, зокрема, Ціцерон у своїх листах («Epistulae ad familiares», 7, 1, 3).

51

…по якомусь часі. — Мова про війну Помпея проти Цезаря (49—48 рр. до н. е.). Прізвисько Помпея — Magnus (Великий). Після поразки при Фарсалі (48 р. до н. е.) втік до Єгипту, де й був підступно вбитий.

52

Авентин — один із семи пагорбів Рима. Тут, за міською межею, відстоюючи свої права у суперечках з патриціями, двічі (494, 449 рр. до н. е.) збирався міський плебс.

53

Наш Фабіан — див. прим. 33.

54

Сенека називає представників різних філософських шкіл: Сократ — діалектик, Карнеад — скептик, Епікур — проповідник незворушного спокою — атараксії; «сувора й мужня мудрість стоїків»; безкомпромісність кініків.

55

Мова про номенклатора, раба, чиїм обов’язком було знати й за потреби шепнути на вухо господареві імена клієнтів (див. прим. 10), домашніх рабів, загалом жителів міста, а також оголошувати назви страв, що їх подавали до обіду.

56

Зенон — грец. філософ із Кітіона, що