Читати книгу - "Джордж і корабель часу"

одного з величезних вікон. Зиркнувши на Енні, Джордж побачив, що, попри її непохитний характер, новина про Еріка таки її приголомшила. Чому Космос — чи то Емпірей, як його назвали пізніше — міг зрадити свого творця й учителя? Крім того, Джордж розумів: тепер виходило, що Енні весь цей час звинувачувала у всьому Німу, яка була ні в чому не винна й казала правду. Енні стояла мов мішком прибита. «Чи матиме вона сили вести перемовини з Дампом? А може, усе буде так, як захоче він?» — подумав Джордж.

З вікон вежі було видно юрбу — далеко за межі Едемополіса. Дамп аж сяяв від задоволення. Нарешті його ненависна суперниця стоїть перед ним — бліда й нерішуча. Він був досвідченим хижаком і знав: час зробити останній стрибок і прикінчити свою здобич.

Але Дамп не зміг втриматися, аби спочатку не збрехати.

— Ці люди прийшли заявити, що підтримують мене й Едем, — сказав він. — Вони прийшли показати, що їм на вас начхати. Ми підписали мирну угоду з королевою Бімболіною-Кімоболіною, лідеркою Потойбіччя. А значить, Альба оточена. Ти невдаха, Белліс! Як і твій батько.

Позаду нього ледь чутно зойкнула Німу. Джордж помітив, як Енні знайшла поглядом сестру, яку так довго відмовлялася приймати.

— Тоді навіщо ви змусили мене привести її сюди? — запитав Джордж. — Чому просто не напасти на Альбу й не знищити її?

Дамп посміхнувся.

— Ну, я ж поважаю її, — збрехав він. — Вона багато років боролася зі мною. А таке мені подобається. Але вона не виграє. Їй кінець. Як і її так званій незалежній державі. Ех!

— Чого ви хочете? — запитав Джордж.

— Чого ми хочемо? — вишкірилася худорлява блондинка — радниця Дампа, яка стояла позаду.

— Замовкни! — гаркнув Дамп. Радниця аж ніяк не очікувала такої реакції. — Нам треба укласти угоду.

— Яку ще угоду? — перепитав Джордж. — З мене досить!

— О ні, то буде найкраща угода. Найкраща з усіх! — засяяв Дамп. — Вона тобі сподобається. Найліпша угода, яка тільки може бути!

— Попередня мені не дуже сподобалася, — відказав Джордж.

Енні, схоже, нарешті оговталася. Вона дивилася просто на Дампа. Той явно не звик, щоб на нього витріщався хтось, кого він вважав нижчим за себе. Дамп розсердився — у променях призахідного сонця його лице набуло дивного помаранчевого відтінку.

— Добре, — врешті-решт озвалася Енні. — Кажи...

— Зупиніть машини, — мовив Дамп. — Почніть навчати їх по-іншому. Зробіть так, щоб вони дозволили мені полетіти в космос.

Енні, закинувши голову, розсміялася.

— У космос? — перепитала вона. — А куди саме? Космос, знаєш, немаленький.

— Я збудував дуже крутий готель, — не втримавшись, похвалився Дамп. — Просто неймовірний. Я житиму в космосі вічно. Так круто буде! Тільки треба, щоб ви мене туди відправили.

Енні не вірила власним вухам: Дамп справді думає, що вона йому допоможе?

— А що мені за це буде?

— Ти станеш правителькою Землі, — лукаво посміхнувся Дамп. — Це все буде твоє. Подумай! Ти ж так давно про це мріяла. Це твій шанс.

— Та невже? — глузливо сказала Енні. — Ти отак просто відмовишся від усього?

— Можеш не сумніватися, — квапливо відповів Дамп.

— Він бреше, — мовив Джордж. — Цікаво, що то за такий готель? Певно, напакований ракетами. Він зможе тримати під прицілом усю планету й стріляти по всіх, хто йому не сподобається.

— Стоп-стоп! — втрутився Дамп. — Мій готель — найкращий у Всесвіті! Прошу говорити про нього з повагою.

— Поганенька угода, — різко сказала Енні. — І для мене, і для народу Едему. Чому ти далі маєш нами керувати?

— Бо якщо ти не даси мені полетіти в космос, — відповів Дамп, — біда чекає не тільки на дорослих жителів Едемополіса...

Він фальшиво посміхнувся. Німу швидше за інших здогадалася, до чого він хилить.

— Діти... — пробурмотіла вона.

— Ага, діти, — повторив Дамп. — Едем має прекрасну політику щодо освіти й підтримки молоді.

— Як ви смієте! — уже голосно озвалася Німу. — Як ви можете таке казати? Ви обманули, обікрали й поневолили всіх хлопців та дівчат, які тут живуть!

— Дякую, пані міністерко! — відповів Дамп. — Я вже давно підозрював, що ви зрадниця.

Він явно злукавив.

— Ви старалися бути такою, як усі, і у вас непогано виходило. Але ми з самого початку знали, що ви — не наша. Ми завжди знали, що ви «не така».

Він самовдоволено посміхнувся і продовжив:

— Як вам відомо, діти живуть групами в різних місцях в Едемі. І я знаю, де саме.

Натяк був прозорий. Джордж зрозумів, що це був Дампів козир. Той весь час молов такі дурниці, що неможливо було сказати, коли він говорив серйозно, а коли блефував.

Енні схопила Джорджа за руку й обернулася до Німу, яка вперше за весь час усміхнулася. Сестри стояли й дивилися одна на одну. Джордж раптом помітив, наскільки вони схожі. Німу начебто не була подібна до Енні з лиця, але між ними було стільки спільного — той самий вираз очей, той самий дух рішучості й непокори, — що відразу ставало зрозуміло: вони — родички.

— Вибач, будь ласка, — пробурмотіла Енні. — Я думала, що це ти.

— Я б ніколи такого не зробила, — сказала Німу й узяла Енні за руку. — Я прийняла запрошення приєднатися до режиму тільки для того, щоб працювати проти нього зсередини. Наш батько сказав мені