Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

— Не второпаю про що ви, Мілано. — Некові не сподобалась тема розмови. З’ясування стосунків почалося набагато раніше, ніж він прогнозував. Тим паче ця розмова, схоже, мала покласти край їхньому спілкуванню, втім…

— Та припиніть. Я знала, що ви зовсім не Мартин і не охоронець відтоді як з вами познайомилась. Де ви навчились так плавати? Цьому не вчать у звичайних школах Сонячної Системи. Звичайна людина не може мене випередити, бо я застосовую елементи переміщення у просторі на великі відстані.

— Чому ви вважаєте, що ніхто крім вас не може володіти такими елементами?

— Може. Бачу, що може. Тому мені треба знати хто ви і навіщо влаштувалися охоронцем в мій дім?

— Мені потрібні гроші. — Мені конче потрібні гроші, — Неку все менше подобалась ця розмова.

— Хо-хо-хо. Зараз лусну зі сміху, — кривляючись, сказала Мілана. — Вам гроші не потрібні. Гроші потрібні банкірам і бізнесменам. Вам потрібна інформація. Яка? Навіщо? Що ви збираєтесь з нею робити? Продасте комусь? Використаєте у власних інтересах? — йшла в наступ Мілана.

«А вона кмітлива, дідько забирай», — подумав Нек, а вголос мовив:

— А чи не забагато запитань одразу.

— Можете відповідати поступово. Я не поспішаю.

— Гаразд, — Нек зітхнув. — послуга за послугу. Я скажу хто я, але мені цікаво знати з ким маю справу?

— Ось як. А ви не здогадуєтесь?

— В тому то вся й біда, що здогадуюсь. І боюсь почути підтвердження своїх здогадок.

Вона гмикнула.

— Мілана де Голль, власниця заводу кольорових металів — найбільшого на планеті Сатурн. Будуть ще питання?

— Завод лише прикриття. Я питаю про вашу справжню діяльність, справу усіх ваших життів. Ви як і я постійно йшли до вдосконалення, всі ваші перевтілення були підпорядковані єдиній меті. Ви її досягли, Мілано?

— Вас це не обходить. Тим паче, що моє питання прозвучало раніше вашого.

— Я охоронець вашого будинку.

— Овва! Я не почула нічого нового.

— Так само як і я, пані.

— Ну досить, забавок. Залиште мій дім. Мені більше не потрібен охоронець. Від вас самого потрібно охороняти замок. Ви гірший від злочинця. Той, принаймні, полює за матеріальними цінностями, а ви крадете конфіденційну інформацію.

— Прикро, але поки що нічого викрасти не вдалося.

— Не сподівайтесь. Залиште дім.

— Ну, ні, пані, я не збираюсь залишати його без вас, — Нек за мить опинився поруч з Міланою і вхопив її за зап’ястя.

Рука жінки розтанула і Нек відчув, що стискає повітря.

— Мілано, — покликав Нек.

У відповідь вона розсміялась.

— Ви — йолоп царя небесного, Мартіне, якщо збираєтесь мене вловити.

— Де ви?

— Усюди і ніде, телепню, — прозвучала відповідь. — Може бажаєте пограти в піжмурки?

Нек крутив головою у всі боки. Порожня кімната дивилась на нього холодними вікнами, в яких хитався штучний замінник сонця.

Вартісним проектом, який спонсорувало братство, виявилась літаюча яхта-привид з красивою назвою «Октавія». Яхта була гігантських розмірів, займала майже усю виставкову залу департаменту (із зали на час презентації повиносили усі інші проекти і вона лишилася одна серед натовпу захоплених відвідувачів).

«Октавію» та юрбу розділяли лише срібні ланцюги, які мелодійно бриніли, коли хтось наближався до екземпляра ближче дозволеного. Окрім того, за збереженням дистанції слідкувало кілька роботів-поліцейських.

«Октавія» вражала. Вона стояла на штучній імітації морських хвиль і переливалась перламутрово-лілово-лимонними кольорами. Над проектом попрацювала команда професіоналів з усіх планет Сонячної Системи. На стенді за кораблем висіли фотокартки будівництва Октавії. За ним погойдувався аркуш з півсотнею імен тих, хто долучився до її створення. Серед них були такі метри і сантиметри наукової галузі як Коркодим, Люципал, Палдолиц, Пусніспус, Клямкусклям та ін.

Небувале захоплення відвідувачів викликали три метаморфози, які співробітники братства люб’язно продемонстрували. Кілька потрібних клавіш і міцна яхта змінювала форму і перетворювалася у вп’ятеро менший за розміром позашляховик з броньованим склом. Ще кілька клавіш і замість автівки виникав підводний човен схожий на справжню акулу із міцними щелепами.

Але навіть не метаморфози найбільший здобуток творців «Октавії», а те, що яхта-позашляховик-акула здатна долати часопросторові відстані і опинятися на різних планетах, у різних епохах.

Мета, з якою створювали яхту утаємничена, а от поглянути на творіння великих розумів за гроші дозволялося всім бажаючим, адже братству потрібно було відколотити вкладене.

Лише за перший тиждень «Октавія» зібрала 20 мільйонів лодорів. Поглянути на шедевр людської фантазії приїздили охочі з усієї СС, траплялись заїжджі і з сусідніх Галактик. 20 мільйонів сума чимала, але вона не покрила і половини затрат братства. Втім, воно не впадало у відчай. Якщо «Октавія» вполює відьму, ціна на квитки зросте вдесятеро, а кількість охочих сфотографуватися на ній — разів у 100. Та навіть якщо затія лусне як мильна булька, за рік братству вдасться повернути вкладені кошти, щоправда, доведеться витратитись на рекламну компанію, адже без неї сьогодні нічого не купується і не продається.

Серед відвідувачів виставкової зали, знайшлось кілька грошових мішків, які побажали замовити собі таку яхту, аби додати привабливості власному іміджу.

Однак, поки що братство зацікавлене в тому, аби аналогів «Октавії» не було.

Виставку відвідав і сенатор Луск Бер Коні зі своїми заступниками та дочкою Сільвою. Пан сенатор залишився вдоволений з побаченого. Він навіть виступив із короткою промовою про «невпинний прогрес технічних і наукових галузей, поєднання яких може створювати дива». Однак, «Октавія» склала йому серйозну конкуренцію. Ледве не вперше за час управління Сатурном він відчув, що його ніхто не помічає.