Читати книгу - "Ярино, вогнику мій"

дні, поїхав, так нічого й не розповівши Яремі про дану покійному Петрові обіцянку. Не тому, що вона обтяжувала його: він побачив, що хлопець примирився з рідним дідом, має наречену, тож його опіка не потрібна. Тому з делікатності не став нав’язуватися. Розділ 15
Сімейне життя Аяза-мурзи

Пристрасть до невірної вразила мене, наче чума.

Не за мною моя мила з розуму зійшла!

Моє серце, хто ж нас від пристрасті зцілить,

Якщо лікарка наша страждає сама.

Омар Хайям

Аяз, зимуючи у Феррах-Кермені, весь свій вільний час присвячував лише Ярині, прагнув виконати будь-яке її бажання, вимагав, щоб слуги ставилися до неї, як до господині. А ще сам учив дівчину татарської мови, оскільки ці заняття були для нього приємні. Мурза навіть учив її читати і писати, виявляючи колосальне терпіння, бо Ярина виявилася нездатною ученицею – їй важко давалося арабське письмо. Аяз сідав поруч і м’яко виправляв її помилки, брав її руку своєю і допомагав виводити слова. При цьому лагідно обнімав і дивився так ніжно, що Яринці не вистачало духу відіпхнути його.

Для Гюльнур поява суперниці стала горем. Вийшовши заміж за Аяза, двадцятирічна Гюльнур покохала чоловіка всім своїм недосвідченим серцем, але не змогла запалити кохання в його серці. Молода жінка докладала всіх зусиль, щоб чоловікові було з нею легко і цікаво. Та Аяз цього не оцінив і поїхав у степи, кинувши її вагітною, і за весь цей час жодного разу не поцікавився нею, а коли повернувся, то ще й привіз із собою іншу жінку.

Цей учинок до глибини душі вразив Гюльнур, але вона душила в собі гнів і на Аяза, і на Ярину – бідолаха розуміла, що гнівом її біди не виправити. Та помітивши, що Ярина почувається винною перед нею, Гюльнур зацікавилася і вирішила познайомитися ближче. Тому одного разу без жодного попередження прийшла в її кімнату.

– Я не заважатиму тобі? – м’яко запитала Гюльнур.

– Що ти, пані! Та чи можеш ти заважати мені в своєму ж домі?! – вигукнула здивована дівчина, вклонилася і запросила гостю присісти.

Ярина ще поганенько говорила татарською, проте достатньо, щоб підтримати розмову. Гюльнур запитувала дівчину про сторонні речі, уважно спостерігаючи за нею і намагаючись зрозуміти, що ж та з себе являє. Ярина спочатку побоювалася Гюльнур, але, помітивши її доброзичливість, відчула себе впевненіше. Обидві вони вже спілкувалися легко і невимушено, коли в кімнату несподівано зайшов Аяз. Заставши дружину і наложницю за дружньою бесідою, мурза аж онімів і лише отетеріло витріщався на своїх жінок – він чекав чого завгодно, але тільки не цього.

– Ти чого сюди прийшла? – нарешті впоравшись із собою, строго запитав він у дружини. – Я не дозволяв тобі сюди приходити!

– Я хотіла познайомитися з Яриною ближче, – незворушно мовила Гюльнур.

– Краще не докучай їй! Іди собі! – наказав Аяз. Жінка нічого не відповіла і з непроникним обличчям вийшла з кімнати.

– Навіщо вона приходила? – роздратовано запитав Аяз.

– Чому ти її прогнав, Аязе? Гюльнур прийшла до мене просто поговорити і нічого поганого мені не сказала. Навпаки, вона дуже добре до мене поставилася, незважаючи на те, що я… – Ярина замовкла, бо тільки зараз зрозуміла весь абсурд цієї ситуації – законна дружина прийшла по-дружньому поговорити з коханкою свого чоловіка.

– Ясно, – буркнув Аяз. – Якщо вона або ще хто посміє тебе кривдити, то скажи мені!

Надалі Гюльнур іще неодноразово приходила до Ярини потеревенити, чим викликала у свого чоловіка подив – Аяз очікував, що дружина неодмінно влаштовуватиме сцени ревнощів, буде кривдити Ярину, і готовий був захищати свою наложницю. Але Гюльнур вчинила мудріше – вона просто подружилася з суперницею, чим одразу вбила двох зайців: ще більше віддалила Ярину від Аяза, бо дівчину ще дужче мучив сором, і пробудила в душі Аяза повагу до себе, бо він не міг не оцінити мудрості дружини.

Ярині було нестерпно важко зносити залицяння Аяза. З моменту їхнього знайомства він викликав у неї симпатію. Але після того, як жорстоко Аяз повівся з нею в улусі, вона стала боятися його, а те, що він зіштовхнув її і свою дружину лобами, викликало злість. Аяз був одруженим чоловіком, і Ярина навіть безневинний зв’язок із ним вважала гріхом. Дівчина іноді замислювалася: а чи змогла б вона жити з Аязом, якби він не був одружений? І розуміла, що навіть тоді ніколи б не погодилася – становище коханки було для неї неприйнятним. До того ж, помічаючи страждання Гюльнур, дівчина карталася муками совісті.

Але більше за все Ярину змучила туга за сім’єю і Данилом – вона більше ніколи їх не побачить. Адже Аяз навідріз відмовився повідомити хоча б Дубченку про її долю, побоюючись, що той спробує її викрасти. А туга за Данилом була незагойною раною – Ярина згадувала час, проведений із ним, і часто потайки гірко плакала за своїм навіки втраченим коханим і вщент розбитим щастям.

Єдина людина, яка не могла змиритися з появою Ярини, була Ільназ. Як і кожна мати, вона бажала синові добра і непокоїлася, що поява наложниці може посварити Аяза з його тестем. Кому ж сподобається, що його дочкою так нехтують? Та ще й крадькома спостерігаючи за сином і наложницею, жінка помітила, що Ярина зневажає Аяза, а він готовий на все заради її прихильності. Це викликало у султані лють – як це так, її сином нехтує жалюгідна рабиня, куплена на степовому шляху! Але Ільназ і словом не дорікнула Аязові. Вона була мудрою жінкою і розуміла, що не варто сваритися з сином через якусь наложницю, яка йому невдовзі набридне і він сам її позбудеться. Щоправда, не пропускала жодної можливості зігнати свою злість на дівчині або принизити її. Ярина покірливо терпіла ці знущання, розуміючи, що безглуздо скаржитися Аязові на матір.

На початку грудня Гюльнур народила хлопчика.

Аяз несподівано для самого себе невимовно зрадів. Перспектива батьківства захвату у нього не викликала, бо він нерозумно вважав дітей тягарем і зайвим клопотом. Але коли він уперше взяв на руки свою дитину, у його душі ніби щось луснуло, випустивши назовні любов до цієї крихітної і слабкої людинки, яка була часткою його самого. Щасливий Аяз нарік хлопчика Арсланом, що означало «лев».

Ільназ, звичайно, зраділа народженню онука, проте вирішила мати з цього подвійну користь – наказала перенести Гюльнур і Арслана у кімнату Ярини, яка була набагато затишнішою від інших і розташована далеко від її власної. Адже немовлята так часто плачуть уночі! А дівчині наказала перебратися до кімнати служниць, щоб принизити її.