Читати книгу - "Сонячна магія"

210
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 111
Перейти на сторінку:

Кукса наморщила чоло, міркуючи.

— Ну гаразд, ти поки що їх тримай у потайній кишені, може, придадуться. Але коли вся ця історія скінчиться, викинеш усі до одної! Обіцяєш?

— Ще б пак! А ось іще новина, Куко: сопілочка розсипалася!

— Як розсипалася?

— Сам не знаю як. Коли я відмички з кишені брав, то ненароком і її дістав. А потім, коли вже з того будинку вибрався та поповз до лісу, бачу раптом: Мармадук мало не над головою в мене стоїть. Правду кажу, майже наступив на мене! І ти знаєш, це так незрозуміло сталося, просто само собою! Я підняв руки, ну, начебто щоб захиститися. А сопілочка ж була в руках, ну, випадково, я ж кажу… І не встиг я опам’ятатися, як уже дув у неї, прямо на чаклуна. Вона заграла, а потім взяла й розсипалася.

— Виходить, тепер ми й без сопілочки, і без плаща, — насупилася Проноза, — через тебе позбулися всіх чарівних речей.

— Зате в мене залишився третій подарунок, — хлопчак сів на траву та заходився стягати драний черевик, у який ще в Улові сховав медальйон. Кукса роздратовано повернулася до ліліпутів:

— А ви як?

Здоровань із Довготелесим перезирнулися.

— Нам сподобалось. Дуже веселенька пригода вийшла, але, на жаль, ми свою «Бабетту» втратили.

— Там же в бухті ще один корабель стояв, — подав голос Бобрик, надягаючи на шию медальйон. — Він же не втонув, правильно? Виходить, на ньому ще можна плавати… я так думаю.

— Ви куди зараз? — звернувся до Кукси Жердина.

— Треба повернутися та розвідати обстановку. Якщо табір і досі на березі, ми муситимемо чекати темряви, щоб знову напасти. А якщо ні — виходить, вони рушили вглиб острова. Підемо за ними. Але ви з нами краще не йдіть. Небезпечно дуже, краще на березі зачекайте.

— Так і зробимо, — Жердина схвалив слушну пропозицію. — Ми ж усе-таки лише актори. Проберемося потихеньку на цей старий корабель, оглянемо його та чекатимемо там на вас. Згода?

— А чи надовго ви розраховуєте тут затриматися? — втрутився в розмову Здоровань.

— Ні, спробуємо впоратися швидко, — Кукса потроху набувала своєї звичної впевненості. — Всього й діла, що побити загін з чаклуном, врятувати Спритника та повернутися на корабель…

— Чудово, — потер долоні Здоровань. — Виходить, ненадовго розлучаємося…

Інші ліліпути дружно побажали їм вдалого завершення відпустки.

Розділ З

Розвідка показала, що на березі нікого не лишилося. По різні кінці бухти стояло два кораблі. Палубою одного з них сновигали гомопацюки. Кукса й Бобрик повернули назад вглиб острова, а ліліпути прив’язали до одягу гілки, присипали голови листям, обмазали обличчя землею і заходились поповзом підкрадатися до другого корабля — тепер вони грали роль розвідників-слідопитів. Театральне минуле давалося взнаки — Кукса вже давно махнула рукою на спроби втлумачити ліліпутам, що бодай до чогось у житті слід би таки ставитися серйозно.

А мандрівники рушили полем до недалекого гайка молодих буків. Проноза майже бігла попереду, Бобрик спочатку тупотів за нею, але незабаром це йому набридло. Коли надійшли до гаю, хлопчисько почав щось насвистувати й відходити все далі від супутниці в пошуках грибів, але жодного не знайшов. Бой незворушно прямував за Куксою.

За гаєм відкрився схил пагорба, а внизу — не надто велике селище в оточенні оброблених полів, на яких працювали люди в білому одязі.

— А, вже знаю! — Проноза з цікавістю розглядала справжній лабіринт зарослих мохом дахів та повитих плющем огорож. — Оце і є друїди.

— Чував і я дещо про таких, — підхопив Бобрик. — Мені казали, що їм лишень підстроми до носа ромашку та скажи, що це твій улюблений талісман, який ти вже п’ять років носиш на грудях, а він не в’яне, то відразу тебе назвуть своїм братом і задарма нагодують, напоять, ще й спати вкладуть.

— Це оманливе враження, — Кукса знала трохи більше. — Друїди зовсім не такі вже добренькі. Серед них є великі хитруни.

— Бачив я цих твоїх хитрунів у Літоні, — не вгавав хлопчисько. — Вони на ченців трохи схожі, тільки в зелених рясах. Ходили вулицями, у дзвіночки брязкали та збирали гроші на допомогу ховрашкам, які потерпали від голоду.

— Це були мандрівні проповідники-фауністи. Фауна — це тварини, а флора — рослини. До фауністів і справді потрапляють безневинні дурники. Ти взагалі в цьому питанні, здається, слабко орієнтуєшся. Друїди поділяються на дві групи — фауністів, байдужих до флори, котрі лише тварин відстоюють, і флористів, які навпаки борються за права рослини. А ще в них є об’єднана Армія Захисників Природи. Ті взагалі можуть усі кістки тобі переламати за те, що ти у

1 ... 55 56 57 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонячна магія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонячна магія"