Читати книгу - "Шлюбна ніч, Каміла Дані"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тільки від його погляду у мене спалахує хвиля люті. Підходжу впритул і вдивляюся у блакитне море. Хочу побачити кохання, про яке говорила Альбіна Михайлівна.
— Я дивлюся, ти не можеш дочекатися мого кохання. Ну що ж, скоро дізнаємося, на скільки тебе вистачить, Шоголе. Скільки ти зможеш витерпіти моє “кохання”! — шиплю як змія. Ніжно цілую в щоку і додаю:
— Як ти там сказав? Підіграти тобі? Ні, любий, це ти мені будеш підігравати. Завжди!
Зціпивши руки в кулаки, прямую в той бік, куди пішли господарі будинку. У мені вирує ураган емоцій. Тільки не зрозуміло, від чого: передчуття, або від того, що я щойно погодилася бути поруч з Яромиром.
Всі дружно проходимо в їдальню. На інтер'єр я вже не дивлюся, просто мій мозок вже націлений на іншу виставу.
— Мамо, — Тимур з'являється з глибини будинку, — там такий собака! Закачаєшся! Я коли виросту, теж куплю собі собаку.
— Любий, ми з тобою про це вже говорили, — відповідаю і сідаю на стілець, який Яромир галантно мені запропонував. Джентльмен хрінів! Але нічого, подивимося, як ти заспіваєш через місяць.
Максим з Кароліною сідають навпроти нас, господар будинку з дружиною — на чолі столу. Тимур сідає біля дідуся.
Першу половину вечері майже всі мовчать. Розмовляє тільки мій син з дідусем, розповідаючи про себе все, що старий хоче знати, і свої враження про прекрасне життя після зустрічі з батьком.
— І коли у вас весілля? — випалює Максим, коли подали другу страву, здається, це риба, запечена в духовці з овочами. Я їсти — їм, але смаку взагалі не відчуваю. Мене колотить, адже в реальності мене не попросили вийти заміж, а наказали. Йти проти Барса не маю бажання, як і сили. У мене в голові вже є план. Добре, що я передбачила такий розвиток подій і підготувалася.
— Скоро! — фиркнувши, відповідаю. — А у вас? — одразу випалюю питання. Головне, мене звинувачував кілька днів тому в зраді, а сам мав наречену і спав зі мною. Хоча… мені до лампочки.
— Теж скоро, — відповідає за Максима його наречена. — Можливо, навіть в один день влаштуємо, ми ж тепер родичі. А так зможемо грошенят заощадити на святі. Шкода робити з тебе зовсім злидню.
— Гарно дякую, що подумали про мій гаманець, але мені таке не загрожує. Мій ресторан — найкращий у місті, думаю, я зможу потягнути весілля, а зрештою, я не збираюся витрачатися, у мене для цього є наречений! — ввічливо відповідаю, дивлячись в очі дівчині. Для повноти вистави ніжно погладжую руку Яромира.
— Звісно, люба, — заступається за мене наречений. Кароліна, позеленівши, кидає серветку на стіл.
— Максе, я тут згадала, мені терміново потрібно до батька! — істерично голосом виголошує наречена Максима.
— Вибачте, — Амерін підіймається на весь зріст, розстрілюючи мене презирливим поглядом. — Бабусю, дідусю, дякую за смачну і цікаву вечерю. Забув сказати, що післязавтра у нас благодійна зустріч, ви запрошені. Дорогий брате, і ти приходь зі своєю нареченою! — цідить крізь зуби Макс, протираючи дірку в Яромирі.
— Звісно, ми всі прийдемо. Дякуємо за запрошення! — торохтить бабуля. Підривається і проводжає гостей до виходу.
Далі було простіше, тільки-но ці двоє монстрів покидають приміщення, навіть дихати стає легше. Моя злість трохи притихла, адже Тимур не дає мені зануритися в себе, постійно щось розповідає і пояснює. У цей момент я дуже пишаюся ним, адже старше покоління те й робить, що витирає сльози радості.
Приїжджаємо додому близько одинадцятої вечора. Синочок одразу йде спати, я прошу Яромира допомогти малюку. Він шокований, я бачу це, але, не подавши вигляду, робить так, як я попросила. А я йду в кабінет Шогола видрукувати для нього сюрприз. Серце знову починає швиденько битися, на устах з'являється усмішка, і я не можу дочекатися. Уявляю перекошене обличчя диявола від кожного рядка, написаного на папері.
— Ти чому не йдеш спати? — голос Яромира перериває мої думки.
— Тебе чекаю. Нам треба дещо обговорити, — простягаючи папірці, вигинаю одну брову. Я розумію, що цим контрактом я ставлю його гордість на коліна, але це маленька плата за його вчинок.
— Що це за на хер? — виштовхує крізь зуби Яр, пробігшись очима по рядках.
— Шлюбний контракт! Якщо ти його підписуєш, то у нас буде все просто “супер”. Будемо грати сім'ю перед людьми. А... — не встигаю закінчити, як Шогіл зминає щойно надрукований контракт. Жовна стають ще гострішими. В очах спалахує вогонь, а погляд схожий на вищир вовка.
Роблю крок назад, ближче до дверей. Схоже, я трішки забула, з ким маю справу, і не продумала всі можливі наслідки такого бунту.
Яромир швидше, ніж я змогла зреагувати, зачиняє двері на ключ, кинувши його собі в кишеню штанів. Чорт, здається, я сама себе загнала в кут.
— Ти думаєш, що я підпишу цю фільчину грамоту і буду дивитися, як ти трахаєшся з іншими? — нависаючи наді мною, шипить, пильно дивлячись в очі. — Бачу, ти не зрозуміла, де твоє місце, так я тобі з радістю покажу! — ловить мене за талію і притягує до свого гарячого тіла. Ноги підкошуються тільки від його різкого подиху і гнівного погляду.
— А ти думав, що ми будемо жити довго і щасливо, після того, що ви зробили? Як обманули мене, як викинули немов використаний матеріал... — не дослухавши мої звинувачення, Яромир накриває мої губи своїми, попередньо зафіксувавши руку у мене на потилиці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбна ніч, Каміла Дані», після закриття браузера.