Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

вона. — І навіть збудувала на цьому кар’єру. Я лізу в усі закапелки, ставлю незручні запитання, пхаю носа в чужі справи та знаходжу відповіді, де їх ніхто не чекав. Поки що в моєму послужному списку вісім порятованих міст і сімдесят мільйонів життів. То моя поведінка вас дратує?

— Розкажіть, що вам відомо. А я вже вирішуватиму, — фреґатенкапітан відкарбував кожнісіньке слово, немовби робив їй велетенську поступку попри її хамську відмову знати своє місце.

Рейчел відкинулася на спинку стільця.

— Простий дедуктивний метод, — почала вона. — Контекст завжди допомагає. Для початку цей корабель (власне, вся ескадра) невипадково вирушила в похід просторовоподібною траєкторією, що завела її аж на чотири тисячі років у майбутнє. Ви виконуєте маневр, який хоч і мінімально, але все ж таки порушує низку договорів та законів природи, установлених декретом напівбожественної сутності. Ви не повернетеся в минуле власного світлового конуса, але критично до нього близькі. Глибоке занурення в майбутнє задля того, щоб уникнути на своєму шляху будь-яких спостерігачів, фагів або ж мінних полів зі сторони Фестивалю. Стрибаєте до своєї цілі, а потім вертаєтеся в минуле і випадково являєтеся на місце подій практично одразу після появи там Фестивалю. Знаєте, на що це все мені схоже? На граничний авантюризм. Третя заповідь існує не просто так. Варто вам на неї зазіхнути і, вважайте, власноруч грюкнули по дверях Есхатона.

— Про це я і без вас здогадуюся, — погодився Ілля. — То й що?

— Тоді наступним питанням буде, на що ж можна було очікувати ось тут? А ми тут шукаємо бакен. Часову капсулу з докладним тактичним аналізом, складеним у минулому нашого світлового конуса. По суті, це оракул, який має нам розповісти про ворога якомога більше іще не знаних нам відомостей, оскільки наші часові лінії з ним іще не перетиналися. А це чергове шахрайство. З іншого боку, ми з вами живі.

— Не розумію. Якими ще ми з вами могли бути?

— Справа в тім… — Жінка подивилася на нього якусь мить. — Ви знаєте, що відбувається з людьми, які порушують причинно-наслідкові зв’язки у військових цілях? Ви й самі вже практично це зробили. Одначе вам це зійшло з рук, хоч якими шаленими не були ваші дії! У сценарії такого закладено не було, хіба що за цей час змінилися правила гри.

— Правила? Та про що ви говорите?

— Правила. — Рейчел закотила очі. — Фізичні правила, точніше, закони, підозріло людиноцентричні в багатьох випадках. Починаючи з принципу Гайзенберґа, що постулює вплив спостерігача на предмет спостереження аж на квантовому рівні. У Всесвіті можна помітити багато дивовижних кореляцій. Як-от, наприклад, співвідношення сильної ядерної взаємодії та електромагнітної сили. Варто його посунути хоч трошки в будь-яку сторону, і нейтрони з протонами просто не вступатимуть у взаємодію. Унеможливиться зоряний нуклеосинтез, зупинившись одразу на гелії. Ядра важчих елементів просто не утворюватимуться. І таких кореляцій настільки багато, що в космологів з’явилося теоретичне припущення, згідно з яким ми всі живемо у Всесвіті, який пристосовано для появи та існування саме такого життя або чогось, що є його нащадком — наприклад, Есхатона.

— І?

— І ви, народ, зараз порушуєте одні з найзагадковіших космологічних законів, відповідно до яких існування всесвіту, де відбуваються істинні порушення причинно-наслідкових зв’язків — читайте, подорожей у часі, — де-факто нестабільне. Але порушення причинно-наслідкового зв’язку можливе тільки за наявності каузального агента (в нашому випадку, спостерігача), і нащадки цього спостерігача матимуть серйозні застереження щодо порушення причинно-наслідкових зв’язків. Перефразую: закон має статус космологічного, тому що Есхатон не терпить ідіотів, які його порушують. Ось чому моя організація намагається вести роз’яснювальну роботу і відмовляти людей від таких дій. Не знаю, чи розповідав хтось вашому Адміралтейству про те, що відбулося за тридев’ять планет, там, де зараз можна спостерігати Крабоподібну туманність. Але там є пульсар, що з’явився — скажемо так — не природним шляхом, і разом із ним — рештки вимерлого виду потенційних підкорювачів галактики. Хтось спробував обійти правила, й Есхатон їх порішив.

Доклавши вольових зусиль, Ілля розчепив пальці, якими стискав бильця крісла:

— Хочете сказати, що капсула, яку ми збираємося забрати на борт, може виявитися бомбою? Звісно, Есхатон уже спробував би нас убити або принаймні взяти в полон…

Рейчел сумно посміхнулася.

— Не вірите? Ваша воля. І проблеми. Нам відомо з пів десятка схожих інцидентів. «Нам» — це комітету військової розвідки ООН у справах аналізу каузальних озброєнь. Трагічних інцидентів, що стали наслідком бажання тієї чи іншої сторони секретно виготовити апаратуру, яка дозволяє порушувати каузальність. Загалом, нічого настільки ж грубого та прямолінійного, як ваш політ замкнутою часоподібною траєкторією, там ішлося про реальні механізми порушення каузальності. Коригування історії, мінімакс-цензура, мінування дідусів і достоту неприємна іграшка під назвою просторовоподібний аблятор. Так само як і з ядерним арсеналом: атомними бомбами, бустированими термоядерними бомбами, електрослабкою імплозивною вибухівкою тощо, — існує ціла онтологія каузального озброєння.

Усі місця, де відбувалося розгортання каузальної зброї, були ретельно й системно знищені невизначеними силами, які, однак, можна пов’язувати з Есхатоном. Чесно кажучи, ми ніколи не спостерігали на власні очі, як відбувається ліквідація, оскільки за таких обставин Великий Е має слабкість до гекатомб. І найменше знаряддя вбивства у нього щось типу п’ятсоткілометрового астероїда, який раптом валиться на регіональну столицю зі швидкістю двісті кілометрів за годину.

Тому й для мене великий сюрприз, що ми досі живі. — Рейчел обвела поглядом порожні стільці навколо стола із вимкнутим комп’ютером. — І ще одне. Есхатон зазвичай ліквідує засоби каузального враження якраз перед самісіньким їх запуском. На нашу думку, він здатен їх знаходити, бо оперує каузальною