Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

зброєю. Якщо провести аналогію, то це виглядає, як нібито ви зберігаєте свою регіональну ядерну гегемонію, завдаючи ударів по всіх, хто намагається збудувати завод зі збагачення урану або ядерний реактор. Зрозуміло? Хай там як, а до прямого порушення закону ви поки що не вдавалися. Флот тільки збирається, ви знайшли часову капсулу, але поки що петля не замкнута та й оракулом із забороненими цілями не скористувались. Можливо, навіть це зійде вам із рук, якщо ви стрибнете назад, але не далі від точки власного відправлення. Одначе на вашому місці, я би двічі подумала, перш ніж відкривати часову капсулу. Зробіть це хоча би на відчутній відстані від кораблів. Хтозна, що в ній може бути.

Ілля неохоче кивнув.

— Гадаю, капітану варто про це знати.

— Можете це розповісти. — Вона поглянула на консоль. — Є ще одна справа. Мені здається, вам зараз конче необхідно грати всіма картами, які ви маєте на руках. І одна з них зараз більшість свого часу проводить, сидячи склавши руки в своїй каюті. Можливо, вам варто поспілкуватися з Мартіном Спрінґфілдом, інженером верфі. Він трохи дивний, і вам доведеться де з чим миритися, чого зазвичай ви би нізащо не допустили. Але гадаю, він знає більше, ніж розповідає. Набагато більше, якщо йдеться про ходові системи. І в МіГу йому платили дві тисячі на тиждень не за красиві очі. Коли корпорація продала цю пташку вашому Адміралтейству, то заразом і уклала договір про її технічне обслуговування та модернізацію протягом наступних п’ятдесяти років, вартість яких фактично складає чи не більше від ціни первинного придбання.

— Що ви хочете цим сказати? — почав дратуватися Ілля. — Вам мало би бути відомо, що я не маю стосунку до інженерних питань. Дякую, хоч не розказали мені про мої…

— Помовчте! — Вона схопила його за руку, несильно, але досить цупко, щоби приголомшити фреґатенкапітана. — Невже ви не розумієте, як працюють збройні картелі? Дивіться. МіГ продав вашому уряду зореліт, який відповідає певному технічному завданню. Завданню, яке він має виконати відповідно до задумів Адміралтейства. ТЗ, згідно з яким його побудували, — це вже трохи інше. І доїти вас за його подальші модифікації безперечно будуть, поки корабель літатиме. У них значно більше досвіду, якими повинні бути реальні вимоги для ведення міжзоряного бою, ніж у вашого Адміралтейства, яке — впевнена майже на сто відсотків — ще ніколи не вело справжньої війни у відкритому космосі, хіба що лякало своїми канонерками дикунів із кам’яного віку. Будьте ввічливими зі Спірнґфілдом, і, я впевнена, він іще здивує вас. Хай там як, а його життя залежить від того, чи справиться цей крейсер зі своїм завданням.

Рейчел його відпустила.

Ілля витріщився на неї поглядом, який не можна було прочитати.

— Передам усе капітану, — пробурмотів він і підвівся. — Тим часом я був би вдячний, якщо ви триматиметеся подалі від бойової рубки, поки там командую я. Або вже мовчіть зі своїми порадами на публіці. І насамкінець — не смійте торкатися жодного офіцера. Зрозуміло?

Вона дивилася йому в очі. І якщо виразу обличчя Іллі було не зрозуміти, то її був цілком очевидний:

— Цілковито зрозуміло, — видихнула вона.

Рейчел підвелася й вийшла з кімнати, не промовивши ні слова й тихо зачинивши за собою двері.

Ілля подивився їй услід і здригнувся. Сердито стрепенувся, підняв телефонну слухавку і викликав оператора:

— Зв’яжіть мене з капітаном, — промовив він. — Негайно.

Це й справді була часова капсула, пощерблена й потьмяніла за тисячі років у відкритому космосі. І вона мала пошту.

Дослідний зонд обережно наблизився до неї, обстежуючи своїми радарами та інфрачервоними сенсорами. Холодна й мовчазна, капсула не подавала ознак життя, як не рахувати залишкового радіаційного випромінювання, що тягнулося за її кормовою частиною. Компактний ракетний двигун на антиречовині доставив її сюди, за вісімнадцять світлових років від Нової Республіки, на досвітловій швидкості, тут ракета скинула швидкість, перейшла на опорну орбіту, де й заглушила ходові системи. Її носовий конус ніс на собі абляційні подряпини та шрами, що лишилися в спадок від жорсткого переходу в міжзорянім середовищі, а от уже під ним ховалася срібляста сфера метрового діаметра, виготовлена зі спеклого промислового алмазу завтовшки п’ять сантиметрів — такий собі сейф, подужати який могла хіба що ядерна зброя.

Поштові повідомлення було записано на диски, алмазні пластинки, перекладені, ніби бутерброд, золотими листами. Технологія древня, але навдивовижу надійна. За допомогою дистанційних маніпуляторів матроси, що керували дослідним зондом, розпечатали капсулу та дістали колоду дисків. Переконавшись у тому, що вони не складені ані з вибухівки, ані з антиречовини, зонду дали команду розвертатися й летіти назад у напрямку «Владаря Ванека» та інших кораблів першого загону ескадри.

Виявлення пошти (де, судячи з її обсягу, не могло не бути чогось більшого ніж тактичні дані щодо супротивника) спричинило нездорове збудження в цілого екіпажу. От уже два місяці всі вони сиділи по каютах, і новини про можливу кореспонденцію з дому, від рідних та коханих, викликали шалений маніакальний стан, який перемежовувався з нападами глибокої депресії від найменшої думки, що їх могли забути.

Рейчел же навпаки після одержання пошти засумувала, адже, на її думку, шанси того, що Адміралтейство могло дозволити її роботодавцям передати зашифровану дипломатичну пошту, не стільки нульові, як від’ємні. Мартін теж нічого не чекав. Його сестра не писала йому навіть у Нову Прагу, то з якого дива їй було почати листуватись зараз? Від колишньої він навпаки — нічого чути не хотів. Геть неочікувано для себе Мартін збагнув, що на особистому фронті єдиною близькою людиною для нього лишилася Рейчел. Тож поки офіцери й