Читати книгу - "Місто грішних душ, Ірина Кузьменко "

Розділ 18

Наступного дня Сабін приїхала до Серени, щоб попрощатися. А Марина стояла біля вікна й спостерігала за ними. Дівчата кілька хвилин стоячи обіймали одна одну й не стримували сльози.

— Серено, щоб не трапилося, ти завжди за допомогою можеш звернутися до Луки, — схлипнувши, промовила.

Сабін оглянулася. Брат стояв біля машини й не наближався до будинку.

Наостанок ще раз обійнявшись, Сабін відчула, як її половинка душі залишається поряд із подругою. Такі ж самі відчуття мала й Серена. За весь час знайомства вони стали ніби рідними кровинками. І прощання виявилося тяжким для обох.

Сабін, схлипуючи, повернулася до машини. Охоронець відчинив дверцята, і вона присіла. Поряд розмістився Лука. Вона схилила голову на плече брата й промовила:

— Луко, дай мені слово, що будеш оберігати Серену так же само, як і мене.

Лука схилив голову й поглянув у вікно. Серена продовжувала стояти на місці, проводжаючи поглядом машини.

— Цікаво, ти також так будеш плакати, коли я поїду? — підійшовши до Серени, промовила Марина.

— Твої слова недоречні, — буркнула дівчина й, обійшовши сестру, зайшла на подвір’я.

— Тю, а що я такого сказала? — знизала плечима Марина.

Коли настав вечір, Серена вирішила піти в басейн і викликала таксі. Одягнула легкий, довгий зелений сарафан, розпустила волосся. Склавши сумку, вийшла з кімнати й спустилася донизу.

— Куди це ти зібралася?

Марина, тримаючи в руках морозиво, схилилася боком об стіну.

— Їду в басейн. Тебе запрошувати не буду, а то… втопимо одна одну!

— Це точно! — хмикнула Марина й, розвернувшись, пішла на кухню.

 

Серена була сконцентрована на своїх плавних рухах. Допливши до бортику, віддихалася. Відштовхнувшись ногами від стіни, лягла на спину посеред басейну й заплющила очі. Вода заспокоювала думки. Тіло стало розслабленим.

Неочікуваний приїзд дідуся Сема схвилював її. І вона навіть на кілька хвилин подумала про пропозицію Сабін. Але невпевненість у собі та своїх діях, занижене почуття власної гідности були її ахіллесовою п’ятою.

Серена розуміла свої слабкості. Але як перебороти нав’язливі страхи та негативні думки, якщо все життя ти була оточена лише критикою та утиском?

Розплющивши очі, Серена ще кілька хвилин побула у воді. Перевернувшись на живіт, допливла до східців і вийшла з басейну.

Прийнявши душ і висушивши волосся, Серена пригладила своє довге волосся й одягнулася. Оплативши за басейн, побажала адміністратору гарного вечора й викликала таксі. Вийшовши з будівлі, побачила Ісаака Хантера й зупинилася. Вона хотіла поговорити з ним, але варто було його побачити, як вся сміливість відразу зникла. Було щось у ньому магнетичне, що притягувало до себе й залишало слід у серці. Але разом із цим — вороже й таємниче. І ці почуття були раніше невідомі їй, незвідані, і вона їх боялася.

Чоловік, побачивши Серену, склав руки на грудях. Присівши на капот, голосно промовив:

— Ти хотіла зустрітися зі мною? Я приїхав.

Серена глибоко вдихнула. Якщо вона втече, буде виглядати божевільно. Борючись зі своїми сумнівами, повільно підійшла до Ісаака. Оглянувши чоловіка, швидко закліпала довгими віями. Він був одягнутий у темні джинси й чорну футболку. А блакитні очі, ніби метал, пронизували її наскрізь і повільно, але впевнено, добиралися до її зраненої душі.

— Звідки ви дізналися, де я?

Серена намагалася поводити себе упевнено. Утім голос зрадницьки задрижав і вона інстинктивно почала кусати нижню губу.

Ісаак, пильно дивлячись на Серену, помітивши її кусання губи, тремтіння рук, примружився й відповів:

— Якщо потрібно, будь-яку людину можна знайти.

Серена мимовільно підняла плечі доверху й закинула сумку на плече.

— Навіщо вам я? І не говорить, що ви не розумієте, про що я! Батько про все мені розповів!

— Хочу врятувати тебе від батька деспота! Така відповідь влаштує? — стримано відповів.

— Відповідь банальна! Ви мене зовсім не знаєте, містере Хантере! Так навіщо рятувати незнайомку? Який у цьому сенс?

— Мені можеш довіряти!

Серена не стримала істеричний смішок. З ним було важко розмовляти. Ісаак як таран йшов напролом. Їй би цю впевненість, яку мав чоловік.

— Розмова ні про що, — розвела руками.

— Так а про що ти хочеш поговорити?

— Про батька! Ви його шантажуєте!

Ісаак знизав плечима.

— Припустімо, це так!

— Навіщо?

— Твій батько не святий…

— Ви також!

Ісаак кивнув. Піднявшись із капоту, зробив лише один крок і, схопивши Серену за плечі, потягнув до себе. Дівчина зовсім не очікувала такого й, знітившись, сіпнулася. Ісаак, відчувши її тремор, опустив руки.

— Ну гаразд, — дістав із кишені мобільний телефон. — Не хотів тобі показувати, але впевнений, що один доказ тобі розплющить очі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍