Читати книгу - "Подих. Моя Міішель., Євгенія Чернюх"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Мене? В якому сенсі?
- Ну... Буцімто ти колись зізнавалася йому в коханні. А він не хотів ставати поміж двох подруг.
Я аж упріла... Але далі було лише глибше. Ще один мій однокласник захотів підвищити свій статус за мій статус і, взагалі сказав, що переспав зі мною. В наслідок чого по рідному ліцею почали блукати такі брудні плітки, що мене аж знудило.
- Тільки... Це ще не все... Твою матір теж не оминули увагою. Говорять, що вона багато років була коханкою директора. А коли його дружина дізналася, то її і поперло.
Бідна мама... Вона ж мені навіть словом не обмовилася. А їй же тітка, напевно, про все розповіла.
- Я пробував пояснити Висоцькому, що він козел... – потер кісточки пальців, де засохли ранки. – Але ці плітки розносяться зі швидкістю світла...
- Дякую. – нахилившись я взяла його за руку. – Ну тепер хоча б зрозуміло, чому дівчата від мене відмовилися.
- Вони... Теж посварилися. Марина стала на бік Висоцького. А Діана захищала тебе.
- Але ж я їй писала... Вона не відповідає.
Хлопець лише знизав плечима. Офіціант приніс наше замовлення, але їсти більше не хотілося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подих. Моя Міішель., Євгенія Чернюх», після закриття браузера.