Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Але в той же час у думках Аліни все ще залишалася одна непокоїть ситуація. Вона почала усвідомлювати, що справжні стосунки між нею і Дмитром не будуть такими простими, як вона спочатку думала. Щоразу, коли її погляд перехоплював його, вона помічала, як часто він однією рукою обертається до неї. Але його поведінка знову змушувала її сумніватися.

Почала з’являтися думка, що він, хоча і прагне більше спілкування, все ще боїться перейти межу між професією та особистим життям.

— Марина, я бачу, ви вже встигли зробити чудову атмосферу у своєму домі, — сказала Аліна, намагаючись розрядити напружену атмосферу в своїй голові.

Марина посміхнулась.

— О, дякую, Аліно! Ми часто тут проводимо час із друзями, а тепер раді бути гостями таких чудових людей, як ви. Можливо, ви нам теж покажете щось цікаве зі своїх досягнень у майбутньому?

День був дуже цікавий, чоловіки обговорювали проект, а жінки знайшли спільну мову. Аліна і Марина обговорювали дизайн, Марина сама робила дизайн їхнього будинку, це було для неї дуже важливо, щоб вкласти душу в цей будинок щастя, а Аліні було дуже цікаво слухати, як Марина розповідає, і як святяться її очі.

Завершуючи вечір, вони всі, відпочивши після розмов і винних тостів, вирушили на терасу, де Артем і Марина організували маленьку вечерю на відкритому повітрі. Свіже повітря, м’яке освітлення від ліхтарів та звуки нічного саду створювали неймовірно спокійну атмосферу, яка на деякий час відволікала від ділових питань і напруги останніх днів.

Аліна і Дмитро сиділи поруч, хоча і між ними був якийсь невидимий бар’єр — відчуття того, що між ними все ще залишаються певні правила, яких не можна порушувати. Їхні погляди часто зустрічались, і на мить Аліна відчувала, як його присутність перевершує усе. Але в той же час її внутрішні сумніви не дозволяли розслабитися повністю. Вона не знала, чого точно хоче, але відчувала, що це — ще не той момент, щоб зізнатися в своїх почуттях.

— Ну що ж, — сказав Артем, підводячи келих, — на це чудове партнерство! І на всі наступні великі проекти!

Всі підняли келихи, обмінялися усмішками, і на деякий час відчулася ця особлива легкість у повітрі, коли все йшло за планом, і ніхто не мав сумнівів у тому, що попереду їх чекають ще більше можливостей.

Аліна, а чим займаються твої батьки? – запитав Артем, коли всі сиділи за столом і невимушено вели бесіду. Моя мама вчитель молодших класів, вона дуже любить діток, а тато пре подає в школі історію.- пока Аліна відповідала, а Дмитро уважно слухав, бо , як виявляється він майже нічого про неї не знав, але йому було дуже цікаво все, що пов’язане з Аліно.

Але коли вечір підходив до завершення і вони вирушали до своїх автомобілів, Аліна і Дмитро несподівано залишились на мить на самоті, поки партнери розмовляли.

Дмитро подивився на неї, наче вперше за весь вечір знову, і його погляд був більш відкритим, ніж раніше. Він відчував, як важливо для нього не просто «порушити правила» між ними, а зрозуміти, чи дійсно хоче він далі йти цим шляхом разом.

— Ти ж знаєш, що я завжди дотримуюсь правил, — сказав він тихо, дивлячись у її очі. — Але інколи навіть правила мають свої межі.

Аліна трохи здивовано поглянула на нього, намагаючись зрозуміти, чи він зараз про те, що вона думає, чи про щось інше. Але цей погляд, його невеличка посмішка, той момент, коли він здається просто не вперше переглядав ситуацію з нею, змусили її серце трохи пришвидшити ритм.

— Я знаю, — відповіла вона, її голос звучав більш м’яко, ніж раніше. — І я теж розумію, що інколи правила... просто не працюють.

Вони стояли на тій короткій дистанції, між ними не було більше нічого, окрім невиразного і одночасно неочікуваного відчуття того, що, можливо, цей момент дійсно змінить багато чого.

І хоча Дмитро тримався, Аліна відчула, як важко йому зараз. Тому, як і належить колегам, вони прощались спокійно, не порушуючи межу між особистим і робочим.

І ось, коли автомобілі від'їжджали від будинку Артема та Марини, у голові Аліни вже почали крутитися думки про майбутнє. Що буде з ними далі? Чи стане ця ніч новим початком для них? Чи ж все залишиться так, як є?

З кожним кроком до нової глави життя, вони наближались до того, що все може змінитися.