Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

б) встановлюємо той розмір покарання, який залишився після зменшення на строк покарання на який особа була умовно-достроково звільнена, який рівняється 2 роки позбавлення волі [4 роки позбавлення волі (покарання призначене попереднім вироком суду) — 2 роки позбавлення волі (строк, на який особу було умовно-достроково звільнено)];

в) призначаємо покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань і призначаємо засудженому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

г) після цього на цій стадії здійснюємо зарахування того покарання (2 роки позбавлення волі), яке ця особа частково відбула за попереднім вироком і покарання у розмірі 2 років позбавлення волі (4–2) стає його остаточною мірою;

д) складуємо між собою невідбуті частини покарання за попереднім вироком, яке дорівнюється 4 рокам позбавлення волі [2 роки позбавлення волі на які особа була умовно-достроково звільнена від відбування покарання) + 2 роки позбавлення волі (розмір того покарання, який став його остаточною мірою)];

е) і останнє, на підставі ст. 71 КК, до покарання у виді 2 років позбавлення волі, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднуємо суму невідбутих частин покарання у виді 4 років позбавлення волі.

2в) Крім цього ми відповіли також і на питання проте, що нема потреби зараховувати в строк остаточного покарання, призначеного на підставі ст. 71 КК, період часу покарання, відбутого засудженим за попереднім вироком, при одночасному застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК.

Однак в судовій практиці виникають ситуації, коли всі випадки (2а +2б + 2в) можуть бути об’єднанні в одній кримінальній справі.

Приклад: Районний суд вироком від 23.02.2009 р. засудив К., раніше судимого: а) 26.11.2007 р. за вчинення злочинів на 1 рік 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК; б) 29.02.2008 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, а вирок від 26.11.2007 р. постановлено виконувати самостійно, — за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ майна. В порядку ч. 4 ст. 70 КК в строк покарання зараховано покарання відбуте частково за попереднім вироком. На підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок від 26.11.2007 р. постановлено виконувати самостійно Із матеріалів справи вбачається, що К. вчинив злочини, передбаченні ч. 2 ст. 309 КК, 23.11.2007 р. та 20.03.2008 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, 20.03.2008 р. Покарання по вироку від 29.02.2008 р. він відбував в період з 13.01.2008 р. по 02.04.2008 р., а 03.04.2008 р. до нього був застосований запобіжний захід — взяття під варту по останній кримінальний справі. Крім того, по попередній кримінальній справі до К. також був застосований запобіжний захід — взяття під варту з 13.01.2008 р.[221].

На наш погляд, районний суд насамперед допустив наступні помилки:

— не призначив покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК, який засуджений вчинив 23.11.2007 р.;

— не призначив покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК між цим покаранням, та покаранням, яке було призначене вироком від 29.02.2008 р.;

— необґрунтовано за сукупністю вироків конфіскував все майно засудженого, не дивлячись на те, що це додаткове покарання було призначено по ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації ½ частини майна;

— не мав право приймати рішення про виконання вироку суду від 26.11.2007 р. самостійно, оскільки при призначенні покарання за сукупністю вироків, це можливо тільки у випадку, передбаченого ч. 3 ст. 72 КК.

З нашої точки зору покарання засудженому К. повинно було призначено таким чином:

— спочатку призначити покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК, який той вчинив 23.11.2007 р.;

— після цього призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК між цим покаранням, а також покаранням, яке було призначено вироком суду від 29.02.2008 р. за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК;

— потім необхідно було зарахувати частину відбутого покарання за вироком від 29.02.2008 р., яке дорівнюється 02 місяцям 20 днів (03.04.2008 р. — 13.01.2008 р.) в покарання призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК, в зв’язку з чим цей розмір покарання є одночасно і невідбутою частиною покарання;

— після цього, призначити покарання, за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК, які були вчиненні 20.03.2008 р.;

— потім призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК;

— після цього призначити покарання на підставі ст. 71 КК. Оскільки при призначенні покарання за сукупністю вироків необхідно застосовувати як одночасно правила призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, так і ці правила, які були вже застосовані раніше, ситуація ускладнюється тим що в цій ситуації існують дві невідбуті частини покарання (невідбута частина покарання яку ми встановили раніше + невідбута частина покарання по вироку від 26.11.2007 р.). В цьому випадку до покарання призначеного за новим вироком необхідно було приєднати повністю або частково спочатку одну невідбуту частину покарання, а потім іншу. Тобто фактично ст. 71 КК необхідно було застосувати двічі;

— строк відбуття покарання засудженому К необхідно було обчислювати з 03.04.2008 р.

Щоб не припускатися помилки при одночасному призначенні покарань за сукупністю злочинів і вироків, ми пропонуємо методику з використанням наглядної схеми вчинення злочинів і постановлення вироків за часом, а також загально логічних методів аналізу