Читати книжки он-лайн » Детективи 🔍🕵️‍♂️🔪 » Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса

Читати книгу - "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"

220
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 62
Перейти на сторінку:
Коли ми закінчили, єдине око, яким Гаррисон іще міг бачити, прямо-таки палало люттю, але він таки прислухався до голосу розуму й віддав мені документи. Одержавши їх, я відпустив його з миром, але вранці телеграфував Форбсу про всі подробиці справи. Якщо він не зволікатиме, то встигне впіймати цю пташку, хоча мені здається, що на той час, коли інспектор дістанеться Вокінгу, гніздечко вже спорожніє. І це на краще. Думаю, і лорд Голдгерст, і містер Персі Фелпс будуть тільки раді з того, що ця справа не дійде до суду.

— Боже мій! — задихнувся від хвилювання наш клієнт. — Ви що ж, хочете сказати, що всі ці два з лишком місяці, поки я втрачав розум і горів у лихоманці, вкрадені папери лежали в моїй спальні?

— Далебі, так.

— А Джозеф! Який негідник!

— Гм! Боюся, що особа ця є набагато складнішою і небезпечнішою, ніж може здаватися. З того, що я почув від нього, виходить, що він недавно збанкрутував на спекуляціях із цінними паперами і тепер готовий на все, щоб повернути гроші. Ця людина, коли їй випав шанс залагодити свої справи, ні на секунду не замислилася про те, що позбавляє свою сестру щастя, а вас доброго імені.

Персі Фелпс у знемозі відкинувся на спинку крісла.

— Голова йде обертом, — пробурмотів він. — Від ваших слів мені стає зле.

— Найважчим у вашій справі було те, — вів далі Голмс, — що в ній виявилося дуже багато доказів. Головне було приховане за масою другорядного. Чимало зусиль витрачено на те, щоб відновити справжню послідовність подій. Джозефа я почав підозрювати, тільки-но ви сказали, що збиралися того фатального вечора повертатися додому разом із ним. Він цілком міг приїхати до міністерства й пробратися до вашого кабінету, де не раз бував раніше. Коли ж я дізнався, що комусь дуже нетерпеливилося проникнути до вашої спальні, де сховати будь-що міг лише Джозеф — адже ви, прибувши додому з лікарем, зайняли саме його кімнату, — мої підозри переросли в упевненість. Її підживив і той факт, що спробу було здійснено першої ж ночі, коли ви залишилися без доглядальниці, отже, злочинцю було відомо все, що відбувається в оселі.

— Боже, яким я був сліпим!

— Обставини злочину виглядали таким робом: Джозеф Гаррисон увійшов до будинку Міністерства іноземних справ крізь бічні двері з боку Чарльз-стрит. Знаючи дорогу, він попрямував до вас і увійшов до вашого кабінету відразу після того, як ви звідти вийшли. Побачивши, що там нікого немає, він узявся калатати в дзвінок, аж тут його погляд упав на папери на столі. Він тієї-таки миті зрозумів, що перед ним — таємний документ надзвичайної ваги. Такий подарунок долі він знехтувати не міг, а тому схопив папери, сунув їх до кишені й поспішив до виходу. Пам’ятаєте — сонний сторож звернув вашу увагу на дзвінок не зразу, ось цих кількох миттєвостей і вистачило крадієві, щоб зникнути.

До Вокінга Гаррисон повернувся першим же потягом. Вивчивши свою здобич і переконавшись, що угода являє собою величезну цінність, він сховав її в потаємному місці, сподіваючись дістати звідти за день-два і віднести до французького посольства. Але несподівано повернулися ви, і Гаррисона виселили з його кімнати. З тієї хвилини там постійно перебувало як мінімум двоє людей, що не давало йому змоги дістатися свого скарбу. Такий стан речей доводив Гаррисона до сказу, і коли йому здалося, що випала слушна нагода, він спробував викрасти документ. Проте ваше безсоння завадило йому. Пригадуєте, що того дня ви не випили своїх зміцнювальних ліків?

— Пригадую.

— Я впевнений, що він подбав про те, щоб ліки ці подіяли як снодійне, і розраховував на ваш міцний сон. Мені стало очевидним, що Гаррисон повторить свою спробу при першій-ліпшій нагоді — і я йому її надав, відвізши вас до Лондона. Мені довелося примусити міс Гаррисон провести увесь день у вашій кімнаті, щоб зловмисник не випередив мене. Нарешті він переконався, що шлях вільний. На той час я здогадався, що папери, швидше за все, сховано в спальні, але не мав ніякого бажання розбирати всю підлогу й обшивку стін, щоб знайти їх. Я дозволив Гаррисону розкрити свою схованку й заощадив купу часу. А тепер я готовий відповісти на ваші запитання.

— Чому в перший раз Гаррисон вирішив проникнути до кімнати через вікно, якщо цілком міг увійти крізь двері? — поцікавився я.

— Щоб підійти до дверей, треба було пройти повз двері сімох спалень. Прогулятися газоном було набагато безпечніше. Щось іще?

— Як ви думаєте, він не збирався мене вбивати? — запитав Фелпс. — Ніж був потрібен йому лише для того, щоб відчинити вікно?

— Може, й так, — стенув плечима Голмс. — Одне я знаю достоту: містер Джозеф Гаррисон — не та людина, на чиє милосердя я б покладався.

Остання справа Голмса

З важким серцем я беруся до останнього оповідання про мого друга Шерлока Голмса та про дивовижний дар, який він мав. Ви вже познайомилися з коротким і доволі сумбурним звітом про ті надзвичайні події, які мені довелося пережити разом з ним, починаючи з нашої першої випадкової зустрічі й аж до того часу, коли він займався справою, що дістала назву «Морська угода».

На цьому я збирався поставити крапку та не торкатися події, що залишила в моєму житті порожнечу, яку ніщо не змогло заповнити. Я зостався єдиним, хто знає, як усе було насправді, і настав час про це розповісти. Наскільки мені відомо, у друці лише тричі згадувалися ці події: в «Журналь де Женев» від 6 травня 1891 року, в повідомленні «Ройтер», що було передане до англійських газет 7 травня, й у листі полковника Джеймса Моріарті, в котрому він намагається обілити свого брата, грубо викривляючи факти. Тому я й маю намір розповісти світу про те, що насправді відбулося між професором Моріарті й містером Шерлоком Голмсом.

Можливо, читач пам’ятає, що після того, як я одружився та розпочав лікарську практику, близькі взаємини, які існували між мною й Голмсом, зазнали змін. Він як і раніше час від часу навідувався до мене, коли потребував помічника у своїх розслідуваннях, проте траплялося це дедалі рідше, і за весь 1890 рік у мене збереглися записи лише про три справи. Взимку того року та напривесні наступного Голмс розслідував якусь важливу справу на прохання французького уряду. Я отримав від нього

1 ... 56 57 58 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"