Читати книжки он-лайн » Детективи 🔍🕵️‍♂️🔪 » Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса

Читати книгу - "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"

220
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62
Перейти на сторінку:
серце.

— Це ви писали? — Я витяг із кишені листа. — І жодної хворої англійки у вашому готелі немає?

— Ні, звичайно! — вигукнув пан Штайлер. — Але тут стоїть печатка мого готелю... А, це, мабуть, написав той високий англієць, який з’явився, одразу щойно ви з другом пішли. Він сказав, що...

Але я не слухав далі. Задихаючись від страху, я вже біг сільською вулицею до гірського схилу. Попри те, що я докладав усіх зусиль, минуло ще майже дві години, поки я знову опинився коло Рейхенбахського водоспаду. Альпеншток Голмса залишився притуленим до того самого каменя, біля якого мій друг стояв, коли я почав спускатися вниз, але самого Шерлока видно не було. Я став кричати, але у відповідь чув лише власний голос, що багатократно відлунював від стрімчаків.

Побачивши цей альпеншток, я відчув мороз поза спиною. Отже, Голмс не пішов до Розенлау. Він залишився на цій вузькій гірській стежині завширшки в три фути зі стрімчастою стіною з одного боку та прірвою з іншого. Тут його й наздогнав ворог. Хлопчини-швейцарця ніде не було. Скоріше за все, він був підкуплений Моріарті й, зробивши свою справу, зник. Але як дізнатися, що сталося потім?

Кілька хвилин я простояв, намагаючись заспокоїтися. Раптом мені сяйнула думка використати метод самого Голмса та відновити картину того, що тут сталося, по слідах. На жаль, усе було занадто очевидним. Альпеншток залишився якраз у тому місці, де ми з Голмсом зупинилися, не дійшовши кінця стежки. Унаслідок туману, який висів над водоспадом, ґрунт тут був постійно вологим, тому навіть випадковий птах залишив би на ньому свої відбитки. Два чіткі ланцюжки слідів тяглися вгору стежиною, але слідів у зворотному напрямку видно не було. В кількох ярдах від урвища земля була витоптана, навкруги валялися зламані й вирвані гілки кущів та папороті. На краю прірви я ліг на живіт і глянув униз. В обличчя мені вдарила хвиля водяного пилу. Вже починало сутеніти, тому мені вдалося розгледіти лише блискучі від вологи стіни безодні та розбурхану воду. Я крикнув, але ревіння водоспаду заглушило мій голос.

Проте мені таки довелося отримати останню звістку від мого друга. Якесь виблискування на поверхні валуна, що поряд із ним залишився альпеншток, привернуло мою увагу. Я простяг руку — це виявився срібний портсигар, який Голмс завжди носив із собою. Під ним лежав аркуш паперу. Розгорнувши його, я зрозумів, що це три сторінки, вирвані з блокнота Шерлока й адресовані мені. Почерк був розбірливий та акуратний, ніби послання це було написане в кабінеті, а не на краю безодні.

«Любий Ватсоне, — говорилося в записці, — я пишу ці рядки з ласкавого дозволу містера Моріарті, який зараз очікує на мене для остаточного обговорення наших суперечностей. Він у загальних рисах розповів, як йому вдалося вислизнути від англійської поліції та не випустити нас із очей, завдяки чому я дістав змогу ще раз переконатися в його дійсно видатних здібностях. Я маю справжню втіху від усвідомлення того, що завдяки мені суспільство позбудеться цієї людини, хоча боюся, що ціна, яку доведеться заплатити, засмутить моїх друзів, а надто ж Вас, любий Ватсоне. Я вже якось казав Вам, що досяг апогея на своєму шляху, і жодне інше завершення моєї кар’єри не принесло б мені більшого задоволення. Якщо бути до кінця відвертим, я здогадувався, що лист із Мейрингена є фальшивкою, але свідомо дозволив Вам піти, розуміючи, що зараз відбудеться. Перекажіть інспекторові Паттерсону, що документи, які йому знадобляться на суді, зберігаються в моєму секретері в шухляді, позначеній літерою „М“, у блакитному конверті з написом „Моріарті“. Покидаючи Англію, я залишив усі необхідні розпорядження щодо мого майна, вони наразі в мого брата Майкрофта. Переказуйте щирі вітання місіс Ватсон, любий мій друже.

Зостаюся щиро Вашим. Шерлок Голмс».

Про те, що було далі, можна розказати двома словами. Поліція, обстеживши це місце, встановила, що сутичка двох супротивників закінчилася єдиним можливим за таких обставин чином: вони разом упали в прірву. Відшукати тіла не було жодної надії. На дні цього клекітливого гірського котла, під знуртованою водою й кипучою піною, назавжди поховано найнебезпечнішого злочинця та найталановитішого детектива нашого часу.

Маленького швейцарця, котрий доставив записку, так і не вдалося знайти, і немає сумнівів, що він був одним із когорти агентів, яких утримував Моріарті.

Щодо злочинного угрупування, створеного професором, то читачі напевне пам’ятають, наскільки вичерпними виявилися зібрані Голмсом докази та якого суворого покарання зазнали ці люди. Про їхнього ватажка на судовому процесі майже не згадували. І якщо мені доводиться говорити тут про його злочинну діяльність, то тільки у відповідь на спроби деяких захисників Моріарті зганьбити ім’я і справи людини, котру я завжди вважатиму найрозумнішою та найдостойнішою з усіх, кого мені доводилося знати у своєму житті.

Ілюстрації

Захопливі оповідання про пригоди кайвідомішого детектива усіх часів!

Зловісні заплутані злочини та неймовірні загадки розплутують геніальний Шерлок Голмс і його вірний друг доктор Ватсон. Куди зник фаворит майбутніх перегонів жеребець Срібний та хто вбив його тренера? Хто намагається розлучити щасливе подружжя Мунро і що за жахливе обличчя з'являється у вікні сусіднього будинку? До якої афери втягнули простосердого біржового маклера? Що робили таємничі гості з Росії у кімнаті пацієнта доктора Тревельяна?

За допомогою дедуктивного метода знаменитий Шерлок Голмс відповість на будь-які питання...

1 ... 61 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"