Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

-Руслан, мені пора йти! 
-Я тебе підвезу, - не дочекавшись її відповіді, встав та пішов в бік виходу. 
Їхали мовчки всю дорогу, вона вийшла з авто так і нічого не сказавши. В середині здійнялося неприємне відчуття ревнощів, тепер і я зрозумів, що відчувала вона під час нашої зустрічі з Юлею. Нажимаю на газ й несусь по місту з гучною музикою. Я так звик постійно думати про неї, що це стало моєю розрадою. Моя любов до неї всепоглинаюча, я повністю відданий їй. Думки про Ніку допомогли стати мені на ноги та повірити в кохання. Моє серце заполонила щира любов, про існування якої, я і не здогадувався, поки не зустрів Вероніку. І я вдячний їй за те, що вона змінила мене та подарувала віру в життя.  
Прийшовши додому, я все ж таки набрав її. 
-Хотів почути тебе перед сном. 
Її тихе: 
- Ало. В мене попереду виснажливі дні, тому я вже буду відпочивати. 
-Добраніч, моя маленька 
-Я не твоя! 
Помиляєшся, моя солодка! - скидаю дзвінок. 
Наступна неділя пролетіла швидко, з Веронікою бачилися рідко, адже вона була заклопотана новим проектом, а ввечері вона готувалося до святкування річниці у ресторані. Та й в мене накопичилося чимало справ. Дні летіли, а я вже не міг дочекатися того моменту, коли я відлечу у Дубаї з Нікою і там не буду її відпускати від себе ні на крок. Тільки ця ідея і тримала мене на плаву, сірих та вічно заклопотаних буднів. 
Як виявилося, Вероніка знайшла спільну мову з Юлею і в них вийшов непоганий тандем. Їхні начерки мені подобалися, вони рухалися в правильному напрямку. Незабаром святкування, п'ять років моєму ресторану при готелі, і тому, мені теж потрібно було владнати декілька справ та запросити відповідних людей.  
В день святкування, вранці написав Вероніці: «Заїду по тебе в першій годині». У відповідь отримав коротке: «Добре». 
За ці декілька днів я неймовірно скучив за нею. Тому коли зустрів її, то не міг нею намилуватися, а її запах, як завжди зводив з розуму, вона була бездоганною. 
-Виглядаєш казково! - роблю їй комплімент, від якого вона ніяковіє та ховає очі: 
-Дякую, це все професійний макіяж та укладка. 
-Впевнений, що це не так!
Я тоді подумав, що якось дивно вона сприймає компліменти, але я це обов’язково виправлю. 
Святкування проходило в великому залі ресторану. Приміщення прикрашали найкращі флористи та дизайнери інтер’єру. Всією програмою вечора керували професіонали, щоб все пройшло на вищому рівні. На святі була присутня велика кількість гостей, а також журналістів. Хоч я і не люблю таких гучних вечірок (напевно це пов'язане з віком), але моя присутність на таких заходах обов’язкова. Майже весь вечір я спілкувався з гостями, а також відповідав на запитання преси. У такому потоці подій ми з Нікою розійшлися кожен по своїх справах. Свято наближалося до завершення, а отже можна  було трішки розслабитися. Присівши біля Влада та взявши нарешті до рук віскі, відкинувся на спинку дивану. Спрямувавши свою увагу на сцену, почув, що молода команда з танців на пілоні поставлять свій номер. Почав шукати Вереніку, адже гадав, що їй це має бути цікаво. Поки сцену готували до виступу, я продовжував шукати Ніку серед натовпу. Та раптово, в залі погасло світло й заграла гучна музика, промені прожекторів осяяли сцену, а посередині неї була Вероніка. Дотепер я не бачив її такою: у відкритому, короткому комбінезоні, червоного кольору та на височезних підборах. Ніка була такою відвертою, що від побаченого мене наче струмом вдарило, а в штанях заворушився член. Я ледь стримував себе, коли вона почала рухатися. Дивлячись, як вона вимальовує своїм тілом граційні рухи, я захопився її вправністю та майстерністю. Її тіло так еластично та спокусливо крутилося навколо шеста, що коли я уявив її на собі, то одразу тілом пронеслась приємна вібрація. На мить мені здалося, що ми тут у двох, бо що робилося навколо, я просто не помічав, я розчинився в її танці. На сцені вона виглядала впевнено та вільно і це мене вразило, я милувався Нікою, не відводячи очей і ніби п’янів від неї. Це було дуже гарно і в її виконані  зовсім не відверто. А її розтяжка - це контрольний постріл в бурхливу феєрію моїх еротичних фантазій. Але там, на сцені, Вероніка була для мене недосяжною. 

Коли музика закінчилися і я почув шалені оплески глядачів, стис щелепу, адже тільки зараз зрозумів, що на неї дивилося дуже багато чоловіків, які теж із захопленням спостерігали за спокусливим виступом. Захотілося прикрити її та відвести до себе додому, а там провести з нею розмову і пояснити, що танцювати вона так може тільки в себе на уроках, або ж на мені, але аж ніяк не для голодних чоловіків, які тільки і мріють опинитися в її ліжку.  
Помічаю як вона йде до переодягальні та прямую за нею. Відчиняю двері та за лічені хвилини опиняюся прямісінько біля неї. 
-Ти блискуче володієш своїм тілом. Це було незабутньо. Станцюєш для мене приват? - спрямовую на неї потемнілий погляд від бажання та жадібно накидаюся на її губи. 
Вона одразу відповідає та обіймає мене за шию. Цей поцілунок був занадто гарячим. Я відчував її прискорене серцебиття, від чого, мої чуття наростали із шаленою швидкістю та прямували в гору, до самої вершини спокусливого гріха.
-О, Руслан, зупинись негайно! - продовжуючи гладити мене по плечах, бурмотить вона.  
-Тільки після тебе! – не перестаю насолоджуватися нашою інтимною близькістю.  
Але Ніка її обриває, словами: 
-Мені потрібно переодягнутися, на мене чекають друзі з якими сьогодні я обіцяла посидіти. 
-Я хочу бути поруч! – наполягаю, бо не хочеться її відпускати. 
-Виключено!  
-Чому? 
-Я не готова, розумієш, між нами залишилося дуже багато недомовок та питань, які ще без відповідей.  
-І чому ти так довго тягнеш, я тут, і готовий відповісти на будь-яке питання. 
-Не зараз! 
-Тоді коли? 
-Іншим разом! 
Стою напружений, але розумію, що якщо буду тиснути на неї, то ні до чого доброго це не призведе. Тому роблю, як вона просить - йду від неї. Хоч і розумію, що вона так як і я, теж згорає від спокуси, стати зі мною одним цілим, і нехай це буде, тільки незабутньою миттєвістю, але такою бажаною.  
Повернувшись до Влада, настрій був уже зіпсований, тому через деякий час, покинув ресторан та повернувся у свою барлогу, яка без Вероніки здавалося темницею, що пропахла моїм болем, самотністю та думками про неї.