Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

– Це будуть твої покої до весілля, – вказала Ронна на білосніжні великі двері, а от в Ессі від тих слів усе аж стиснулось. Вона вже й геть забула, що доведеться ділити ліжко з чоловіком. Від того стало огидно. – Побачимось увечері.

– Ваша Величносте, – Ессі зробила реверанс, прощаючись, на що жінка кивнула і, з легкою усмішкою на зморшкуватому обличчі, пішла далі.

«Яка вона чудова. Хоч якийсь плюс з цього всього», – подумала дівчина і озирнулась довкола себе. Їй виділили шикарні покої, гідні принцеси. Вона знову згадала слова королеви-вдови і скривилась.

«Боги, дайте мені сил це пережити».

Торіан

Ронна