Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Розділ 36

Поривчасто обсипавши золотом в'янення голови закоханих, осінь грайливо змахнула рудий чубок Катерини, що притулилася до Стаса.

Річка стелилася мереживним шлейфом за білосніжною прогулянковою яхтою, що вислизала по водній гладі, на борту якої вони влаштувалися за маленьким столиком з гарячими напоями.

Їй було легко та спокійно. Парі лишилося далеко позаду і здавалася тепер безглуздим жартом минулого заради їхньої зустрічі.

Стас міцно притискав до себе кохану, знову почуваючись живим. Тільки зараз він починав розуміти, що з попередніх, невдалих відносин просто не жив. Механічно виконував потрібні від нього дії, але не дихав на повні груди, не вірив, не жадав, не палав.

Погладив дівчину по плечу, трохи стискаючи його.

Усі справи та обов'язки залишилися десь на березі. Перший день спільної відпустки хотілося провести на самоті та у тиші.

Катя не повернулася на роботу і ще не розповіла йому те, що дізналася від юриста. Хотілося спершу розібратися самій. Не від недовіри, а просто щоб почуватися особистістю, а не лише несамостійною приставкою до великого боса. Коли вона зрозуміє та вникне, то неодмінно йому розповість. Катя так і сказала Стасові. І він усміхнувся у відповідь, обійняв її і обіцяв ніколи більше не відпускати. А решта не має значення.

- Катюшо, я люблю тебе, - з насолодою повторив Стас вкотре за ранок.

Погляди обох були спрямовані до старовинного кам'яного мосту, під який ось-ось пірне яхта, наче наречена під склепіння сплетених рук гостей у грі "Струмок".

Катя посміхнулася.

- Я люблю тебе, - відповіла дівчина, обіймаючи його за талію.

Стара Європа зустріла закоханих поблажливою усмішкою стародавніх споруд та архітектурних композицій, що рясніли дивовижною ліпниною і приваблювали колірними рішеннями сучасніших будівель.

Стас вкрай ретельно і вдумливо планував їхню першу спільну поїздку, не довіривши це жодному туристичному агентству, яке обіцяло all inclusive. Підібрав зручний авіарейс, таксі, яхту, готель, проклав екскурсійний маршрут, врахувавши локації, що найбільше запам'ятовуються. Він багато разів бував там раніше, але тепер відчував небувале хвилювання і трепет, сподіваючись, що Каті сподобається.

Катерина захоплювалася мовчазно чи зовсім тихо. Не сприймала як даність, але й не запевняла енергійно, що це – найкраще, що трапилося в її житті. Хоча ніколи раніше ніде, крім рідного та університетського містечок, не бувала.

Але те, наскільки вдячно і ясно вона дивилася йому в очі, змушувало серце Стаса плавитися від щастя та відчуття власної значущості. Він – її герой, її захисник. І Катя не зображує це, вона думає.

Молоді люди майже весь час, що проводили на публіці, мовчали. Тільки вечорами, залишаючись одні, вели теплі душевні розмови, намагаючись краще пізнати одне одного.

- Hallo, - привітався чоловік, що проходив повз, з привітною усмішкою на вустах і розчуленням у погляді, адресованому парі, що обіймалася на набережній.

Яхта відчалила, а Катя все не поспішала йти, дивлячись їй услід.

- Gruess Gott, - усміхнулася молода мама з малюком, що затишно вмостився у велопричепі для дітей.

– Servus! - радісно вигукнув продавець кебабу, коли вони проходили повз невеликий ярмарок.

Стас спробував було пояснити їй суть привітань, але Катерина лише усміхнулася у відповідь.

- Я добре знаю німецьку. Пам'ятаєш моє резюме?

Чоловік зніяковів, чомусь відчувши від цього досаду. Йому хотілося показати та розповісти їй усе, що він знає. Але на рисепшені саме її навички допомогли їм швидко і ефективно обговорити заброньований номер. Про все він подумав наперед, окрім мовного бар'єру.

Катя спокійно та майже без акценту поспілкувалася з привітною співробітницею готелю, зареєструвала їх та отримала ключі. Однак, відійшовши від стійки реєстрації, завмерла в нерішучості, крутячи в руках пластикову карту-ключ.

– Як цим користуватися? - допитливо схилила голову набік.

Стас обіцяв їй все показати, знову відчувши свою необхідність.

Знайшовши свій номер, зупинилися біля дверей. Датчики зчитали приставлену до них ключ-карту і двері відчинилися. Чоловік запрошуючим жестом змахнув рукою, пропускаючи свою даму вперед і віддаючи їй ключ.

Катя на мить зам'ялася на порозі, зрозумівши, що номер один. Звісно, це логічно. Але все ще трохи ніяково.

Номер чудовий. Ніжно бежеві та кремові меблі, золотисті гардини, величезні вікна, що створювали відчуття простору. Широке м'яке ліжко та тумбочки з двох боків від нього. Чудова ванна кімната з пухнастими білими рушниками і халатами. Пахло в номері свіжістю і зовсім трохи польовими квітами. Він, правда, дуже намагався бути делікатним.

Катя була вдячна Стасові за те, що не замовляв номер-люкс. Їй і тут було трохи дискомфортно від різкого контрасту зі звичним способом життя. Він старанно і поступово стирав кордони між нею і навколишнім світом розкоші, намагаючись не надто поранити дівчину.

Стас сів на край ліжка, поставивши біля ніг скромну дорожню шкіряну сумку. Поруч вмостив її рюкзак.

Коли він заїхав за дівчиною рано вранці, довго шукав чемодан, дивлячись на зібрану Катерину у коридорі. Вона реготала до сліз, спостерігаючи за його розгубленістю, заявивши, що вона не набере вмісту на цілу валізу для перебування поза домом всього тиждень.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍