Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 54

- Хто це так пізно? Знову цей покидьок? - Киває Андрій на мобільний телефон, котрий починає дзижчати на нашому з ним столику. Хлопець вирішив перепросити за вчорашнє, за свої безглузді звинувачення та покликав мене сьогодні на свого роду побачення. Яке хтось намагається перервати.

- Ні, бос, - беру гаджет в руку й дивлюся на Андрія. Ніби від нього очікую дозволу, чи то заборони приймати виклик. Хоча насправді не можу зважитися відповісти керівнику. Емоційно до цього не готова.

- Так пізно? - Хлопець підіймає ліву руку, щоб поглянути на свій годинник, а потім переводить на мене свій здивований погляд.

Все що я можу так це стенути плечима, начебто відповідаючи, що сама не в курсі, чому Ніколасу Олександровичу так пізно здумалося подзвонити до своєї підлеглої. Все ж таки дев'ята вечора, керівник сам говорив, що це час для родини. А тепер самотужки ламає свої настанови? Ставить свої слова під сумнів?

"Або хтось буде чесним з самим собою і прекрасно розуміє якого чорта цей чоловік так пізно до тебе дзвонить"

"Так переймаєшся за те, що бос відвертає тебе від сімейних справ, хоч у тебе ще і власної сім'ї немає? Чи, можливо, питання в іншому - дехто боїться відповідати за свої вчинки?"

Андрій мовчить, не знаючи, що порадити, зате внутрішній голос видає колючку за колючкою, одне гостріше питання за ще гострішим, змушуючи мене почервоніти до стану помідора в замовленому мною салаті.

- Слухаю, Ніколас, - один дзвінок я успішно проґавила, і вже хотіла було покласти гаджет назад на стіл, заявивши завтра керівнику, що спала в такий ранній час, бо кепсько себе почувала, як чоловік відразу ж набрав вдруге. Підкреслюючи серйозність ситуації. А я, своєю чергою, бажала підкреслити дещо інше цим зверненням - "Ніколас", отже, ми вже спілкуємося поза роботою та в не робочий час, а, отже, чому чоловік забирає мій особистий час? Чи у нас все працює тільки в одному напрямку? Мені зась, а йому все можна?

- Ти сьогодні була на роботі? - Та, схоже, Олександровичу якось банально наплювати, що він набирає в поза робочий час. Без вибачень, що відволікає, де там, навіть без банального "доброго вечора", чи навіть вже допускаю "привіт", ставить питання в лоба.

- Так, була, - мене, як мінімум, бачив охоронець. Чоловік, який знає хто я та чого приперлася в ту будівлю. Ще було пару людей, яких я зустріла по дорозі до свого робочого місця, але ми не здоровкалися, сумніваюся, що вони взагалі підозрюють, що я там забула.

- Я ж сказав тобі взяти вихідний, - та його не те що не бентежить, що він може забирати мій особистий час, керівник схоже замахнувся і на те, щоб забрати мій гарний настрій. Настільки холодно та незадоволено це було вимовлено.

- Ви запропонували не йти, якщо я затримаюся на проходженні лікарів. Я не затрималася, все швиденько зробила, тож вирішила відправитися на роботу, щоб завтра не було завалу зі справами.

- Пару днів і вже можливий завал на роботі? Це як? Можеш мені пояснити? - Інший би похвалив за таку ініціативність, а тут звучать неприховані, хоч навіть і завуальовані нарікання на мою працездатність.

- Я не хочу вас розчарувати, Ніколас.

"Настільки не хочеш, що ні пари з вуст щодо того, що його двері посеред дня були нахабно виламані? Молодець, йдеш на премію!"

Внутрішній голос начебто теж вирішив подзвонити й тепер всю цю промову штовхає мені в друге вухо, а я так боюся, що Ніколас може це почути, що згинаюся в три погибелі на цьому кріслі. Від чого ловлю нетямущий погляд Андрія, який явно означає "що твориться?"

- Гаразд, - чоловік певно усвідомив, що якось не до ладу виписувати прочуханку за бажання працювати, тож трішки вгамувався судячи з голосу, - ти як була на роботі, то нічого підозрілого не помітила?

- Підозрілого? - Якщо до цього моменту я була червона як помідор, то зараз максимально з ним в одній родині, оскільки сік випускаю, так від обличчя відступає кров, перетворюючи його в максимально бліде та не живе.

- Так, підозрілого, - так ніж скреготав об тарілку, коли Андрій собі різав м'ясо на маленькі шматочки, як наразі звучить голос Ніколаса Олександровича. Чоловіка явно бісить мої тупі перепитування.

- Наприклад? - І тут же шикаю на внутрішній голос, який вже відкрив пащеку й збирається видати чергову правду, з якою я віднедавна йду в різні сторони. За певну суму стало не по дорозі.

- Наприклад, виламаний замок в мій кабінет, ти цього не помітила, Кіро?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍