Читати книгу - "Майстер реліквій"

себе герцогу Урбіно. Ти не розумієш? «Випереджаюче переведення» — і саме ти можеш викликати його. Дійсно, Лоренцо хворий на сифіліс. Але ж він племінник Папи Римського!

— Навіщо Ісусу взагалі «переводити» свою плащаницю будь-куди, якщо її шанобливо і дбайливо зберігає у Святій каплиці Карл Добрий?

— Це теж обов'язково треба взяти до уваги, — кивнув Дісмас.

— Але ж ти не вважаєш, що вона справжня.

— А може це Господь змушує мене думати, що це підробка, га?

— Дісмасе, в тебе таке павутиння у голові. Зараз павуки з вух полізуть.

— А хоч би й полізли…

33. Дуже огидно

Пізніше, того ж ранку, у двері постукали. Відчиняти пішов Дісмас.

На порозі сяяв управитель Ростан.

— Учора ввечері ваш господар справив неабияке враження на мого господаря. Гхм!

— Як і ваш на мого, — чемно відповів Дісмас.

— Граф Лотар у резиденції?

— Так, але ще в ліжку. Після такої ночі треба добре відпочити.

Насправді Дюрер зачинився у себе в кімнаті і малював. Дісмас вирішив не посвящати Ростана у хобі його ясновельможності.

— Я приніс запрошення. Гхм! Його милість запрошує графа Лотара на приватний показ Святої Плащаниці.

— О, яка честь! — відказав Дісмас.

— Сьогодні о дванадцятій. Після показу його високість бажає прогулятися із графом… Гхм!.. Тільки удвох. Його високість герцог Урбіно і його преосвященство прийдуть на показ, але мій герцог воліє провести дозвілля наодинці з графом. Він має намір дещо обсудити конфіденційно. Гхм!

— Я впевнений, що мій господар буде у захваті від такої пропозиції.

Ростан заглядав через плече Дісмаса до вітальні.

— Ви задоволені житлом?

— Так, дуже. О, знову мої манери! Заходьте, будь ласка, випийте келих вина!

Ростан на мить завагався, але врешті-решт заявив, що був би радий підбадьоритися. Гхм!

Дісмас завів його у трапезну кімнату і побіг до Магди, щоб вона миттю передала Дюреру, що в них гості, і тому, заради Бога, нехай не ввалюється вимазаний по лікті у фарбі і смердючому терпентині.

Він налив гостю келих рожевого савойського.

— Жива картина, — нагадав Дісмас, — це було насправді прекрасно.

Ростан хіхікнув.

— Ну що тут скажеш, майстре Руфус. Мій хазяїн обожнює живі картини. Ще хлопчиком він робив їх з дерев'яних фігурок. За час моєї служби тут я бачив їх — гхм! — безліч, просто безліч. Утім, вони є гарним джерелом доходу.

— Справді?

— Його високість пропонує — тобто продає — ролі у живих картинах маєтним мешканцям Шамбері та савойській знаті. Дівчина, яка вчора удавала з себе Діву Марію, — дочка мера. Її чоловік, святий Йосип, — власник місцевого винного погріба. Скоріш за все, ми зараз дегустуємо його вино. Досить гарне, між іншим. Дякую. Ціна залежить від важливості ролі. Йосип заплатив п’ять флоринів за роль батька Ісуса. Пастухи — всього по два тестони[26]. Волхви — кожен по десять флоринів. Гхм!

Дісмас посміхнувся.

— Дуже заповзятливо.

— Хіба я не казав вам, що я практична людина? Гхм!

— Верблюди були вражаючі.

Ростан закотив очі.

— Вони не тутешні, ці верблюди. І доставити їх сюди було… О, це справжній кошмар. До того ж, перед показом картини треба, щоб у них були порожні шлунки. Щоб, борони Боже, не… Тож зараз ми маємо три верблюди. Можливо, ваш господар схоче прихопити одного з них до Шрамберга?

— О, ви такий люб'язний!

— Я буду на сьомому небі, якщо ви заберете їх усіх. Боюся тільки одного: колись настане день, і його милість забажає зробити картину «Ганнібал переходить через Альпи». Гхм!

— Можливо, Папа Лев позичить вам свого білого слона. Його ж, здається, теж звуть Ганнібал?

— Ганнон[27],— виправив Ростан.

— Оце так бенкети у Ватикані, що їх описував кардинал Арагонський!

— Так, — стомлено погодився Ростан. — Хоча, чесно кажучи, майстре Руфус, я вважав би таку екстравагантність проявом несмаку будь-де, але ж у Ватикані! Гхм!.. Доводиться постійно нагадувати собі, що його святість походить із родини Медічі. Знаєте, що він сказав, коли здобув мантію святого Петра?

— Ні.

— Бог послав нам понтифікат. Давайте ж ним насолоджуватись.

— Він живе за своїми словами.

Раптом мажордом спитав своїм придушеним голосочком:

— Вчора під час танців я помітив, що ви розмовляли з Караффою, управителем герцога Урбіно. Скажіть, що ви про нього думаєте?

— Я б не хотів потрапити до нього у немилість. Він дуже суворий.

— Гхм! Дякуйте Богові, що він не ваш гість. Він поводиться з нашими слугами, як зі своїми, тобто дуже погано. Може, він і має титул синьйора, але він не шляхетна особа. Гхм!

— На його прохання я послав свою аптекарку, сестру Гільдеґарду, обстежити герцога. Вона також не знайшла Караффу надто привітним.

— Привітним? Гхм! Це справжній змій у людській подобі.

— То, коли сестра знов піде лікувати герцога… мені треба хвилюватися за неї? Караффа може… може дозволити собі якусь вільність?

— Караффа? Ні. Він не має хоті. А краще б мав. Тоді б він, принаймні, був людиною. На вашому місці, я б більше переймався через герцога.

— Але він помирає!

— Ну, ще ж не вмер. Гхм!.. За цей приїзд уже п'ятеро наших дівчат були ним атаковані. Служниці. І що поробиш? Це огидно, я вам скажу. Дуже огидно.

— Так, буду мати на увазі, — кивнув Дісмас.

— Я своїм дівчатам як батько. Вони завжди шукають у мене захисту. Від аристократів трохи цього ще можна стерпіти, — Ростан при цьому зробив жест, наче стискує уявні груди. Але якщо ти наскрізь вражений дурною хворобою, не можна заражати невинних дівчат.

Ростан посміхнувся.

— І знаєте, що я зробив? Я поміняв їх зміни. Тепер єдина служниця, яка заходить до нього в опочивальню, — це літня жінка, що майже не має зубів.

Він задоволено розсміявся.

— Його пристрасть трохи згасла. А щодо вашої сестри… стережіться, майстре Руфус. Вона хоч і монахиня, але гарненька. Ох, знали б ви, як я рахую години до від'їзду герцога Урбіно до Парижа. Я, звичайно, не повинен казати таких речей… Гхм!..

— Як ви вважаєте, герцог дійсно приїхав до Шамбері у надії зцілитися від плащаниці?

— В усякому разі, не для того, щоб помилуватися живою картиною. Гхм!

Вони розсміялися. Ростан сказав:

— Відкрию вам одну таємницю. Його милість, мій господар, готує дещо надзвичайне для вечора перед показом Святої Плащаниці.

— Що саме?

— Не хочу зіпсувати сюрприз. Але вам скажу, що це принесе чимало грошей. Гхм! О, я мушу йти! Дякую за вашу гостинність, майстре Руфус.

— Показ відбудеться сьогодні ввечері. Чи можу я теж бути присутнім там разом із графом Лотаром?

Ростан завагався.

— Зазвичай такі покази призначені виключно для титулованих осіб. Але ваш господар справив добре