Читати книгу - "Грот афаліни"

і… все спочатку почнеться, все спочатку! Така карусель.

Янг сторожко причинив за собою двері.

«Задоволений…» Звичайно, буде задоволений. То стояти на помості в сухому й чистому, тільки команди подавати, а то пріти в гідрокостюмі, лазити у воду, бовтатися для людської втіхи з дельфінами… Є різниця! Крафт правду казав: велике полегшення Янг робить для Судзіра.

2

Йшли з Раджем у район порту. Через центр, знайомою дорогою. Радж навмисно запропонував такий маршрут, хоч набережною було б скоріше. Хотів по дорозі зайти в якусь крамничку купити Янгові нові штани — відзначити його перший робочий день. Старі були вже доброго слова не варті: почав Радж викручувати після прання — розлізлися на клапті. Виявляється, ледве трималися, вже аж просвічувалися. Так і не надівав більше. Йшов у трусиках.

Ноги Янг насилу волочив, собачка трохи не випадав з рук. Напрацювався, виходить, у перший же день по саму зав'язку. Та й не виспався минулої ночі через грозу.

— Радж, а що таке маестро?

— Досвідчений спеціаліст, майстер, талант у повному розумінні цього слова. А що?

— Нічого… — Янг усміхнувся сам собі. Ну, до майстра йому ще рости та й рости, може, всього життя не вистачить.

Але як поєднати те, що йому хочеться бути капітаном далекого плавання з сьогоднішнім бажанням? Що краще? Важко розібратись, коли тобі неповних дванадцять. А так не буває, щоб поєднувати одне й друге.

По хотілося зараз Янгові думати, де він візьме грошей на школу, потім на коледж, потім щоб вивчитися на капітана.

Штани купили на площі, навіть з пластиковим поясом. Янг відразу ж надів їх і став майже як панич. Радж жартома натиснув великим пальцем йому на ніс — угору, ніби отак задерся він від радості. Янг розчулено потерся йому об груди лобом.

Шукати Гугу довелося довго, блукати у човновому селищі, розпитувати. Човни стояли біля берега на приколі, рядами, багато їх було прив'язано і до крайнього, східного молу. Деякі трималися на якорі самостійно або були пришвартовані до інших човнів, але всі притискувалися якомога глибше у заводь між бетонним молом і пірсом-набережною; у затишок. Це мало рятувало, нічна буря позривала в багатьох будках-надбудовах покрівлі, склала стіни, і човнове містечко виглядало так, паче тут погосподарював якийсь хижий звір-велетень. Подекуди було чути стук молотків, скреготання пилок. Люди знову лаштували притулок… Радж і Янг перебиралися з човна на човен по містках-дошках або по бортах, розширених дошками, які нагадували кладки. Хапаючись руками за хисткі стіни й покрівлі, переступали з борта на борт, а човни хиталися й присідали, між бортами хлюпала вода.

Нарешті знайшли Гугу, він теж ремонтував свою покрівлю. Обличчя хлопця було болісно скривлене, білки очей пожовтіли. Говорив з ними і хворобливо усміхався, скаржився на біль у правому боці, мабуть, Судзір пошкодив печінку. Треба було б піти до лікаря, але де взяти грошей на візит, а потім і на ліки? Може, стихне біль, перестане… І поки говорив з Раджем і Янгом, його малі брати й сестри, хто трохи вдягнутий, хто зовсім голий, лізли йому на руки, на коліна, і він тільки лагідно відхиляв їх або, скривившись від болю, зсаджував, але не проганяв.

— Немає чим і почастувати вас… пробачте… — подивився сумно в очі Раджу, потім Янгу.

— Радж… — почав Янг, і той зрозумів, що треба все-таки говорити головне, для чого прийшли.

— Візьміть, ось… — Радж дістав з кишені пакетик цукатів, віддав дітям. — Гуга, а ти видужуй і приходь назад. А поки що Янг тебе замінить.

— Я не вернуся… Прийду тільки розрахуватися — і все.

— Ти пробач… Я винен, це через мене перепало тобі… — язик не слухався Янга: так погано він себе ще ніколи не відчував.

— При чому тут ти! Я давно збирався піти від Судзіра. І треба було йти, поки не покалічив… Ну, а це була остання крапля.

— А як же ти далі житимеш? — зітхнув Радж.

— Не загину. От одужаю трохи, ходитиму в порт з батьком. А якщо й здохну, то це навіть краще, ніж працювати у Судзіра.

— Я свого слова назад не беру: коли напитаю десь роботу, одразу ж повідомлю тобі. Ну, тримайся! — Потиснули йому руку, навіть поплескали по плечах. Гугу понурився, щоб приховати сльози.

— Дякую вам… Ви — як брати мені.

Попрощалися, того не знаючи, що ще раз, уже в темряві, доведеться пробиратися на цього човна. Нести добру звістку: побачили в «Летючій рибі» Амару, і той сказав, що його беруть уже офіціантом, а місце посудника він замовив для Гуги: Амара теж пам'ятав колишнє прохання Раджа.

3

Добре, що хтось пройшов під вікном з транзистором, а то Янг прокинувся б опівдні. Швиденько схопився, сунув під пахву Тота — і до дверей. Сніданку ніколи було чокати. «Я-я-янг, це ти?» — мляво пробурмотіла спросоння донна Тереза і перевернулася на другий бік.

Сьогодні в Янга перший повний робочий день, треба поспішати.

Та хоч як він поспішав, а прийшов до прохідної само тоді, коли й містер Крафт. Зовсім не зарозумілий цей містер Крафт: перший поздоровкався, наче батько, поклав на плече Янгові руку, пропустив поперед себе в прохідну. На шанобливий уклін Малу теж кивнув.

— Ключі! — коротко мовив він Малу, і той заметушився, забряжчав своїми ключами, відмикаючи невелику висячу шафочку, де під склом були розвішані ключі. — Будеш цьому хлопцеві замість Гуги видавати ключі… — поки Крафт говорив, Малу ухитрився по-дружньому підморгнути Янгові. — Оцей — від вхідних дверей, цей — від мого кабінету… — показував тим часом Крафт. — До мого приходу ключі повинні знову висіти на місці. — Там робота невелика. Абрахамс міг би тобі все розказати й показати, але краще зроблю це я. Трошки прибереш. Танцюючи це зробиш замість фіззарядки. Ходімо, я розкажу, що можна переставляти, протирати, а що не можна чіпати… Шах-мах — і ти вільний, займайся своїм ділом.

І іони йшли алеєю, де ще лежав під пальмами й кущами туман, а Крафт не переставав говорити:

— І вільний… У душовій теж прибиратимеш, митимеш. Абрахамс скаже — як і чим мити, дезинфікувати. І вільний… На трибунах прибереш після вистав — і вільний… Абрахамс учив як рибу готувати? Ну от… І вільний.

«Ага… — думав Янг, гірко усміхаючись, — і лежи-відпочивай. А ще ж репетиції, вистави… І вільний, і відпочивай! Заліз у кабалу… О котрій же годині я маю вставати, о котрій прибігати, щоб поки він прийде все зробити й повісити на місце ключі? А коли ж учитися