Читати книгу - "Загублена історія втраченої держави"

першій третині XVI ст. – Автореф. дис… канд. іст. наук. – Київ, 2005. – 18 с – С. 10, 11, 12, 14.

15

Скрипник А.Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793—1914 рр.). – Автореф. дис… канд. іст. наук. – Київ, 2007. – 20 с – С. 10, 12, 15.

16

Турченко Г.Ф. Південна Україна в контексті формування модерної української нації (XIX – початок 20-х рр. XX ст.). – Автореф. дис… д-ра іст. наук. – Дніпропетровськ, 2006. – 39 с – С. 15, 17, 19.

17

Гвоздик В.С. Південь України в революції 1917 – початку 1918 років: Дис… канд. іст. наук: Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 2002. – 19 с. – С. 10, 11, 15.

18

Господаренко О.В. Діяльність місцевих органів влади і самоврядування на Півдні України у 1917—1920 рр.: соціально-економічний аспект: Дис… канд. іст. наук: Донецький національний ун-т. – Донецьк, 2005. – 18 с – С. 9, 10, 14—15.

19

Басара-Тиліщак Г.Б. Провінційні міста України як середовище соціальної та політичної мобілізації городян у період Центральної Ради // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр. – Київ, 2007. – 258 с. – С. 45, 46, 47, 52, 53; Басара Г.Б. Українське провінційне місто як політичне та соціокультурне явище в добу національно-демократичної революції (березень 1917 – квітень 1918 рр.): Дис… канд. іст. наук: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 20 с. – С. 9.

20

Плаксій Т.М. Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в 2 пол. ХІХ – на початку ХХ ст.: Дис… канд. іст. наук: Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2001. – 19 с – С. 14.

21

Українська Радянська Енциклопедія. – Т. 3. – К., 1960. – С. 515.

22

Цит. за: Донік О., Любченко В., Молчанов В., Янишин Б. Україна: хроніка ХХ століття. Довідкове видання. Роки 1911—1916. – Київ, 2007. – 147 с. – С. 95.

23

Дейвіс Н. Європа. Історія. – Київ: Основи. – 2000. – 1463 с – С. 308.

24

Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження): Дис… д-ра юрид. наук: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006. – 40 с – С. 21.

25

Дейвіс Н. Європа. Історія… – С. 307.

26

Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Микула О.І., Настяк І.Ю. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини. – Львів: Тріада плюс, 2002. – 82 с – С. 6.

27

Там само. – С. 4.

28

Яринович Ан. Галичина в ее прошлом и настоящем. Очерк истории национальной жизни русин в Австро-Венгрии. – М.: Задруга, 1915. – 67 с. – С. 8.

29

Див. напр.: Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Суспільно-політичний лад і право України у складі Литовської держави та Речі Посполитої. – Івано-Франківськ. – 1996. – 33 с.

30

Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Микула О.І., Настяк І.Ю. Апарат управління Галичиною… – С. 6.

31

Габсбурги правили Австрією з 1273 р. по 1918 р., Іспанією та її володіннями – в 1516—1700 рр., Чехією та Угорщиною – в 1526—1918 рр. Імператори Священної Римської імперії – 1438—1806 рр.

32

Яринович Ан. Галичина в ее прошлом и настоящем. – С. 12, 14, 17. // Інститут рукописів Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН України. – Фонд. 226. – N 4. (Якщо бути точним, то з 1809 по 1815 рр. Тернопільський округ входив до складу Росії, коли його повернули до Австрії (за винятком Хотинського повіту), який на підставі Бухарестського договору 1812 р. увійшов до складу Росії. – Д.Я.)

33

Ріка, що служила природним кордоном між угорською та австрійською частинами Габсбурзької монархії. – Прим. перекл.

34

Цьольнер Е. Історія Австрії. – Львів: Літопис. – 2001. – 707 с – С. 388, 400.

35

Яринович Ан. Галичина в ее прошлом и настоящем… – С. 28.

36

Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Микула О.І., Настяк І.Ю. Апарат управління Галичиною… – С. 22, 31, 33—34, 57, 68.

37

Дейвіс Н. Європа. Історія. – Київ: Основи. – 2000. – 1463 с. – С. 308.

38

Никифорак М.В. Буковина у державно-правовій системі Австрії (1774—1918 рр.). – Чернівці, Рута, 2004. – 383 с – С. 20.

39

Там само. – С. 267, 268, 279, 280, 281, 282.

40

Там само. – С. 108—109, 120, 121, 130.

41

Там само. – С. 272, 273, 275, 276, 333.

42

Там само. – С. 328, 329, 330.

43

Вперше увагу на це звернув І. Буркут. Цит. за: Никифорак М. Буковина у державно-правовій системі Австрії… – С. 106.

44

Цит. за: Ринажевський Б.М. Становлення національної державності в Закарпатті (1918—1939 рр.): Дис… канд. юрид. наук: Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. – Львів, 2004. – 18 с. – С. 1, 7, 8, 9—10, 12.

45

Матеріали до цього розділу надані О. Галенком.

46

Брехуненко В. Московська експансія… – С. 45.

47

См.: История СССР. – 1961. – № 6. – С. 97—115. Вiдомi данi, якi вiдрiзняються вiд пiдсумкових даних по «Українi» Л.С. Гапоненка та В.М. Кабузана всього на 2%. – Див.: Нова Рада. – 1917. – № 185, 14 вер.

48

Тут ми враховуємо робiтникiв доменних пiдприємств, пiдпорядкованих нагляду iнспекцiї та залiзничних майстерень з кількістю робiтникiв бiльше 100.

49

Боровський М. Національно-соціальні перегрупування населення м. Києва в пореволюційний період (1917—1923) // Київ та його околиця в історії та пам’ятках. – К., 1936. – С. 439—440; Ходос М. Материалы к статистике населения г. Киева. – Жмеринка, 1926. – С. 109; Биск И. К вопросу о социальном составе населения г. Киева (по данным переписи 1917 г.). – К., 1920.

50

Докл. див.: Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернівці: Прут, 2000. – 486 с

51

Сім’я якого мешкала перед 1917 р. у Києві, на т. зв. «Паньківщині» (у районі сучасної вул. Паньківської), де проживали, за словами моєї бабці І. Яневської, всі чи то шість, чи то сім родин, які послуговувалися – на відміну від усіх інших – у домашньому побуті тим, що зараз називається «українською мовою».

52

Чикаленко Є. Щоденник. Том I (1907—1917). – Київ: Темпора, 2004. – 427 c. – С.