Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

Густий і солодкий запах парфумів. Карі очі під занадто прорідженими бровами запитально дивилися на несподіваних співрозмовників.

— Дозвольте рекомендувати пана Нода, — говорив далі Самус. Нод привітався стриманим нахилом голови. — І пана Рамира, — борець підкреслено ретельно повторив жест герцога, затримавши, однак, погляд на персах камер-дами.

— Якщо не заперечуєте, перейдімо до справи, — Дуаліада ледь відповіла на вітання парубків порухом голови. — Юні у вас... компаньйони, бароне. І симпатичні...

— А Ви таблоїдів менше читайте! — поквапився Нод випередити Рамира, вже готового сказати щось дошкульніше.

— Наскільки ми розуміємо, — Самус зручніше вмостився у кріслі, — нині найвідповідальнішими особами у Гирлоні є Ви, пані Дуаліадо, та пан Зайр, голова правління Банку. Князь і княгиня розгублені, княжич... ну, ви самі знаєте...

— Якщо Вас, бароне, уповноважено зробити Князівству якусь пропозицію від імені Королівства, — перервала його шефиня розвідки, — то це до пана канцлера.

— Та всі знають, що канцлер зрадник! — вигукнув Рамир.

— Офіційної пропозиції у такій справі бути не може, — сказав Самус. — Гадаю, зрозуміло, до чого приведе шлюб князівни та Ліруда. Цьому весіллю слід перешкодити, — він зробив вичікувальну паузу, але Дуаліада промовчала, і барон повів далі. — Вам відомо, мадам, що я волію уникати участі у політиці...

— Отже, як то кажуть, політика сама вже зайнялася вами, пане Дорг, — констатувала Дуаліада. — Ви правильно сказали, що пан Зайр належить до тих, хто ще притомний у цьому місті. Також, сподіваюся, Ви пам'ятаєте, що банківська таємниця у Гирлоні є таємницею державною, а мені за посадою належить знати державні таємниці, — вона упритул дивилася на Нода.

— Коли так, — хлопець зрозумів, що директрисі відомо про його банківські рахунки, — то наша пропозиція не здаватиметься Вам такою вже авантюрною.

— Вмієте Ви, бароне, обирати друзів, — Дуаліада відкинула пасмо волосся з плеча і по-плебейському подмухала у щілину між грудей — чоловіків накрила хвиля пахощів її парфумів. — Слухаю Вас, панове.

— А усе, направду, просто! — майже весело сказав Нод. — Ми прийшли до Вас, щоб запропонувати нашу команду на роль державних терористів.

— Збожеволіли? — гримнула Дуаліада. — Хочете вбити якогось державного діяча, або, не доведи Зоря, члена династії, щоб траур по ньому став приводом відкласти весілля? Чи взагалі масовий терористичний акт пропонуєте вчинити?

— Тю на Вас, — щиро обурився барон. — Яка, одначе, кровожерлива фантазія у камер-дами княгині! Знаєте ж, мадам, що я гуманіст! У нас цілком безкровна пропозиція. Розповідай, Ноде, далі!

— Ми викрадемо Ераду!.. — випалив герцог.

— Зрозуміло, — відразу збагнула ідею директриса. — Негодящий план! У Ланоді сховати її не вдасться. Щойно стане відомо про вашу банду... чи команду (а відомо стане неодмінно), Князівство буде змушене вимагати вашої видачі. Імперія наполягатиме на своїй допомозі — силовій та дипломатичній. Не забувайте, Самусе, що офіційно Ви є підданцем Гирлона. До речі, Ноде і Рамире, а ви громадяни якої країни? Звісно, я вже доручила це з'ясувати. Маємо знати, хто є одним з найбагатших вкладників Банку, але у цій веремії зі шлюбом князівни у нашої невеличкої контори на усе рук не стане. Може, заощадите час моїх співробітників?

— Усьому свій час, мадам, — відповів на те барон. — Не марнуйте зусиль і часу Ваших співробітників — згодом ми самі Вам усе повідомимо. Перейдімо поки що до актуальних проблем. Зрозуміло, безпечніше було б оголосити, що князівна сама втекла, та це неможливо, бо їй колись доведеться посісти трон, а такий безвідповідальний вчинок погано вплине на її репутацію.

— Вкрай погано, маєте рацію, пане Дорг, — погодилася жінка. — Я ціную Вашу сміливу готовність допомогти. Знаєте, я усе ж поміркую над Вашою ідеєю. Зрозуміло, що переховувати князівну у Ланоді — все одно, що самим віддати її до Імперії, однак можливий інакший варіант. Мої співробітники опрацюють його, а тоді ми повернемося до цієї розмови. Завтра у князівському театрі відбудеться прем'єра опери «Характерник Заарданський». Перед її початком у князівській ложі з'являться князь, княгиня і князівна. Князь офіційно оголосить її членом правлячої родини.

— Але ж це порушення традиції, — зауважив Самус. — Першою має відбутися інвеститура княжича, бо він старший! Представлення завжди починалося зі старших.

— Траплялися і винятки, — відповіла камер-дама, — але усі вони мали зрозумілі пояснення: війна, участь старших князівських дітей у мореплавних експедиціях, бажання піти у служителі Зорі. У цьому ж разі все складно. Важко буде пояснити громадянам, у чому причина усунення Авура-молодшого, але це питання наразі нами вирішене.

— А ми зможемо потрапити на виставу? — з надією поцікавився Рамир.

— У мене є ложа у театрі, — сказав Самус, — хоча оперу я не люблю. Сходимо утрьох, послухаємо, подивимося.

— Себе покажемо, — додав Нод.

— Раджу наступного дня не читати таблоїди, — Дуаліада безневинно глянула на Нода. — Мені час, — вона підвелася. — Я дам вам знати, коли щось надумаю.

— Даруйте, — звернувся раптом до неї Рамир, — а чи не могли б Ви передати Ераді оце, — він вийняв з кишені футляр.

— Он воно що! — Дуаліада на мить відкрила футляр. — Знаєте, юначе, у Вас мало шансів, бо гирлонські князівни виходять заміж лише за титулованих осіб, а Ерада свій обов'язок добре знає.

— Ну, з титулом проблем не буде, — прохопився Нод.

— Справді? — всміхнулася Дуаліада. — Сподіваєтеся, що королева Ауранія дарує Рамирові титул? Ну, гаразд, давайте Ваш подарунок, віддам Ераді, бо вона останнім днями геть сумна. Може, повеселішає.

Повечеряли утрьох на терасі у «Мажорі». Рамир першим пішов до себе. Нод із Самусом, ще трохи потеревенивши, теж розійшлися по своїх спальнях.

Камердинер Планс викликав двох кельнерів з ресторану, щоб прибрали зі столу. Дочекавшись, поки вони закінчать та підуть, він обійшов хол, куди виходили троє дверей апартаментів, прикладаючи вухо до кожної. Тоді пішов по другому колу, обережно перевіряючи, чи усі двері замкнені. Найнеобачнішим виявився Рамир.

Нод довго крутився на широкому ліжку, згадуючи події цього дня. Здавалося, що сон не приходить, тож почувши голос Горанга, він на мить вирішив, що покійний суверен Ланоду прийшов до нього наяву. Проте швидко збагнув, що таки спить.

— Що цікавого відбулося у вас сьогодні? — нетерпляче запитав король, а тоді довго мовчки слухав детальну оповідь Нода. Подивувався нахабству