Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Тобто тебе? – уточнила я.

– Ні. Не духа, а самого хранителя.

– Як завжди нічого не зрозуміло, – втомлено потерла перенісся я.

Заплющивши очі, я почала кликати, просити, й просто благати хранителя відгукнутися і допомогти мені, бо я й гадки не мала, що і як робити.

«Ну ж бо, велика і могутня істото, – подумки звернулася я. – Цей чоловік поранений і помре, якщо ти не даси мені знань і сили як цього уникнути. Він, звісно, буває нестерпним і байдужим, але він усе одно дуже хороший. І я не хочу його смерті. Допоможи мені врятувати його. Прошу».

Не минуло й секунди, як я відчула тепло всередині. Воно розійшлося по тілу, наповнюючи впевненістю в подальших діях. Я підняла над Дарлемом руки, до кінця не усвідомлюючи, що роблю, наче стала провідником сильної магії.

Це тривало не більше кількох хвилин, а потім моє тіло, ніби щось покинуло. Я важко опустилася на підлогу, спершись спиною об край ліжка. Тієї ж миті я почула перший стогін болю Дарлема. Так, ця штука почала діяти. Тільки від одних спогадів мого пережитого досвіду всередині все стиснулося. Ну нічого, потерпить трохи. Зате житиме.

За хвилин 10 я зрозуміла, що терпіти доведеться нам обом. Бо від стогонів, рідкісних скриків і неприродних вигинань тіла Дарлема, мене вже всю колотило. Я спробувала зменшити його біль, як робила зі Стелою, але на мене чекало розчарування. Мабуть із цією магією такі штуки не проходять. Усе що мені лишалося – сидіти і спостерігати за муками чоловіка. Као пропонував піти, але я не змогла залишити його на самоті.

Через кілька годин «активна фаза» закінчилася. Принаймні Дарлем більше не стогнав і його кістки не виламувалися в різні боки. Я підійшла до нього, поклала руку на вологе чоло і насправді мало не опеклася. Чоловік весь горів зсередини. Туманно, але мені пригадалося це відчуття: жару і спраги. І я згадала, чого хотілося мені.

– Нумо, – кинула я, намагаючись посунути Дарлема ближче до краю ліжка. – Допоможи мені перенести його у ванну.

– Знову, – простогнав Као. – Він важить цілу тону. Нехай його дух-хранитель надривається.

– Його духу я наказувати не можу, на відміну від тебе, – гримнула я.

Але наша суперечка миттєво припинилася: у кімнаті різко здійнявся вітер і пролунав уже знайомий звук – так били крила під час польоту. Оскільки хранителя я не бачила, тіло Дарлема саме піднялося в повітря і полетіло в напрямку ванної кімнати. Цікаво як взагалі дракон може літати в кімнаті?

– Він змінює розмір, – відповів Као, який бачив «колегу».

Коли я зайшла у ванну, Дарлем був поміщений у величезну купальню. Перевернувши глечик із зачарованою водою, я чекала, поки ванна повністю набереться. Швидко скинувши важкий халат, залишаючись в одній нічній сорочці, і залізла в крижану воду. Сівши біля Повелителя, я притримувала його таким чином, щоб тіло залишалося у воді, а голова над. При цьому постійно омивала обличчя, остуджуючи і його. Від температури чоловіка вода швидко нагрівалася. Тому доводилося спускати її й набирати знову.

Ближче до ранку моїх сил майже не залишилося. Я вже сама була готова знепритомніти. Торкнувшись губами чола чоловіка, я зрозуміла, що він уже не такий гарячий, як раніше.

– Шановний хранителю Дарлема, – хрипким голосом почала я. – Вибачте, не знаю вашого імені. Ви не могли б допомогти мені повернути його в ліжко?

Тиша була мені відповіддю. А потім я відчула, як мені в обличчя дмухнули теплим повітрям натякаючи, що я заважаю виконати своє ж прохання. Тож вилізши з ванної й відійшовши на достатню відстань, я дозволила невидимій істоті знову підняти в повітря мого чоловіка й понести в спальню. Сама ж швидко скинула мокру сорочку, закуталася в халат на голе тіло і, підхопивши з підставки аквард, побрела за ними.

На тумбочці біля ліжка я взяла склянку і, наповнивши її водою з безмежної посудини, напоїла Дарлема. Нехай він був непритомний, але рідину ковтав добре. Потім вляглася на ліжко Повелителя з іншого боку, і не минуло й секунди, як я відключилася, виснажена і знесилена. Останнє, що запам'ятала – тихий голос драконячого хранителя у своїй голові: «Мене звати Азідіам».