Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Я швидко набрав рятувальну службу а тоді повернувся до Каміли котра присіла і тримаючись своїми руками за голову колисалася взад-вперед.Я присів біля неї.

-Все гаразд.Чуєш?Нас витягнуть.-сказав я і доторкнувся до її руки від чого вона здригнулася.

-Макс.Мені страшно.-сказала вона і підняла на мене погляд повен сліз.

Не розумію її боязнь до таких ситуацій.Це ж повністю нормально що ліфт зламався.

Я взяв її за руки а тоді піднявся тягнучи її за собою. А тоді...інстинктивно обійняв її.

-Не бійся.Я з тобою.Все буде добре.Ти ж мені віриш?

Вона кивнула головою у знак згоди.А тоді я згадав...вона ж темряви боїться. Я ввімкнув на телефоні фонарик і у цій коробочці стало світліше.Ми так простояли аж доки нас не витягли.Двері нарешті відчинилися. 

Ми нарешті вийшли і покрокували вверх сходами до одинадцяого поверху.Весь цей час Каміла не відпускала моєї руки.Я ж і не пробував їх розєднати , чомусь мені було приємно відчувати її тепло у своїй долоні. Ми зайшли до квартири і все ж руки було варто розєднати щоб скинути верхній одяг.

-Надобраніч.І...дякую.-сказала Каміла і вже хотіла втекти як я її зупинив.

-Каміла, вибач мені.За те що тоді відштовхнув.Я...просто подумав що ти все ж моя сестра і насправді я не для тебе.-чорт, чому я кажу це, і саме зараз?

-Все добре. Цей...твій вчинок був правельний.Наші батьки одружені і як би нам не хотілося але не варто забувати про межу.Ми зведені брат і сестра.І нічого більшого за дружбу не може бути. Тому давай забудемо про той момент.

-Можна дещо спитати?Чому ти боїшся темряви?

-Давай...я відповім іншим разом.

-Звичайно ж.Коли будеш готова.-погодився я.-Надобраніч.

Вона кивнула а тоді зайшла в свою кімнату.Я ж пішов до своєї вимикаючи світло в коридорі.Там звалився на ліжко.Полежавши декілька хвилин все ж зібрав сили і розібравшись заліз під ковдру.А невдовзі і заснув.

***

Наступного дня.Вже в 11:00 ми були біля будинку. Каміла на відміну від мене забрала свої речі. На порозі стояв батько і Лідія.А Катя напевно і досі спить.Ми вийшли з машини і Лідія одразу ж підійшла до Каміли обійнявши її. Батько ж непорушно стояв на тій самій ступенці. Після обіймашок з донькою Лідія несміло підійшла до мене.

-Ні.Давайте обійдемося без обіймів.-попередив я її розуміючи задум.

-Гаразд.Але все одно я рада тебе бачити.

Ми зайшли в будинок і вже через годину всі сиділи за столом.Катя спустилася і округлила очі. Схоже вона була здивована що я приїхав.Ми розмовляли з нею декілька днів назад і я запевняв що моя персона не завітає .Але в останній момент все, як можна зрозуміти змінилося.І ось ми сидимо за столом.Навпроти мене Каміла, з одного боку Лідія, з іншої Катя а навпроти біля Каміли Денис.Який посміхається на всі 32 і чому я відповів на його посмішку коли наші погляди зустрілися.Денис мені подобається.Як би дивно це не прозвучало.

-Максиміліан, що ти можеш сказаи мені про Ігоря Кириленка.-сказав батько коли всі вже повідсували тарілки.

-В думках не маю хто це.-вирішив збрехати я.Не вперше ж.

-Давай тільки без твого сарказму. Я знаю що ви побилися. Мені дзвонив його батько. Ти хоча б інколи своєю головою думаєш? Чи ти спортзал на вулицю переніс? Його батько важлива людина 

-Це відбулося не просто так.Нехай його синок розкаже як я ледь не вбився через нього.-все ж вирішив виправдати себе я.

-Ігор?Та він і близько біля тебе не стоїть.Він всі три роки навчався онлайн щоб батьку з фірмою допомагати.На відміну від тебе.Який був там тільки раховані рази і то через свою неприпустиму поведінку.

-Це правда.Ігор підрізав Макса на гонці.Я сама бачила.-пустила свій знак Каміла навпроти.

Я закрив очі.Ох і сутечка зараз буде.Батько ж не знає про гонку...І в захваті, даю всі 99.9% не буде.