Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1"

class="p1">За руку і серце Ерменґард боролись два її палкі прихильники. Кавалер Патик, який мав заставну на батьківський будинок, був дуже багатий і немолодий. Він був смаглявий і безжально вродливий, завжди їздив верхи на коні зі стеком у руці. Він давно запримітив осяйну Ерменґард, а зараз його запал роздмухався аж до жару через таємницю, відому йому єдиному — під скромними акрами фермера Вуглика він відкрив жилу щирого ЗОЛОТА!!! «Ага! — казав він собі. — Я здобуду дівку, перш ніж її батьки дізнаються про негадане багатство, і додам до свого статку статок ще більший!» Тож, замість разу, як було раніше, він почав заходити в гості двічі на тиждень.

Та, на нещастя для зловісних планів негідника, Кавалер Патик не був єдиним залицяльником красуні. Неподалік від села мешкав ще один красень, Джек Мужик, чиє кучеряве, солом’яного кольору волосся здобуло прихильність любої Ерменґард ще відтоді, коли обоє скніли у сільській школі. Джек довго був надто сором’язливим, щоб освідчитись у своїх почуттях, але одного дня, прогулюючись тінистим лугом біля старого млина з Ерменґард, він знайшов у собі мужність вимовити те, що було у нього на серці.

— О, світло мого життя, — сказав він, — моя душа вже така зболена, що я мушу сказати! Ерменґард, мій ідеале (він вимовив це як е-ті-ооле![57]), життя стало порожнім без тебе. Любко моєї душі, глянь на того, хто просить, уклякнувши перед тобою на колінах у пилюці. Ерменґард, о Ерменґард, піднеси мене до небес радості і скажи, що одного дня ти будеш моєю! Правда, я бідний, але чи ж не маю я сили і молодості, щоб вторувати собі шлях до слави? Це я зможу зробити лише для тебе, люба Етил, пардон, Ерменґард, моя єдина, моя найдорожча, — але тут він спинився, щоб протерти очі і втерти чоло, тож красуня відповіла:

— Джеку, янголе, нарешті! Тобто, це так несподівано і так безпрецедентно[58]! Я й не мріяла ніколи, щоб ти міг відчувати симпатію до когось такого простого і скромного, дитяти фермера Вуглика — бо я й досі все ще дитя! Твоя вроджена шляхетність така, що я боялась, тобто думала, що ти будеш сліпий до тої непомітної дещиці чарів, яка є у мене, і що шукатимеш своєї долі у великому місті; там зустрінеш і одружишся з однією з тих гарненьких панянок, розкіш яких я споглядаю хіба у журналах мод.

Але Джеку, якщо ти й справді обожнюєш мене, давай відкинемо безглузде просторікування. Джеку, мій любий, моє серце давно небайдуже до твоїх чоловічих чарів. Бо й ти мене вабиш — вважай мене своєю і купи каблучку в магазині інструментів Перкінза, там у нього у вітрині такі гарні підробки алмазів.

— Ерменґард, моя кохана!

— Джеку, мій любий!

— Моя мила!

— Мій любий!

— Мій Боже!

Завіса

Розділ II

А негідник не відступає

Але ця ніжна прогулянка, свята, попри пристрасть, не пройшла непоміченою повз чужі очі; там, ховаючись у кущах і шкірячи зуби, сидів підлий Кавалер Патик! Коли закохані нарешті пішли собі далі, він вистрибнув на стежину, несамовито крутячи вусами і стеком і копаючи геть невинного кота, який просто йшов собі у власних справах.

— Прокляття! — лютував він, — звісно Патик, а не кіт — Я не можу реалізувати план, щоб здобути і ферму і дівку! Але й Джек Мужик не досягне успіху! Я людина могутня — подивимось!

І негайно попрямував до скромного котеджу Вуглика, де і знайшов фермера в його підвалі за промиванням пляшок під наглядом ніжної дружини і матері, Ганни Вуглик. Перейшовши одразу до суті, негідник сказав:

— Фермере Вуглик, я давно вже ніжно і нерівно дихаю на вашу милу доню, Етил Ерменґард. Кохання поглинуло мене, я хочу її руки і серця. Людина небагатослівна, я не вдаватимусь до евфемізмів. Давайте дівку, або я відмовлю в заставі і заберу вашу стару хату!

— Але, пане, — белькотів збитий з пантелику Вуглик, у той час як його вражена дружина сердито зиркала спідлоба, — я певен, що вподобання моєї доні лежать деінде.

— Вона має бути моя! — різко відрубав похмурий Кавалер.[59] — Я змушу її покохати мене — ніщо не стане на заваді моїй волі! Або вона стане моєю дружиною, або кінець вашій старій фермі!

Посміхнувшись і клацнувши стеком, Кавалер Патик закрокував у ніч.

Заледве він пішов, як через задні двері увійшли голуб’ята, прагнучи розповісти старшим Вугликам про своє знайдене щастя. Уявіть вселенське заціпеніння, яке запанувало, коли всі про все дізналися! Сльози лилися, як білий ель, аж доки Джек раптом не згадав, що він тут герой, і підвів голову, проголошуючи відповідним мужнім тоном:

— Доки я живий, чарівна Ерменґард ніколи не буде принесена в жертву цій потворі! Я захищу її — вона моя, моя, моя — і так ще кілька разів! Не бійтесь, любі майбутні тату і мамо, я захищу вас усіх! Я йому покажу, як гнати (Вугликів, а не те, про що ви подумали, — хоч Джек жодним чином не заперечував своєї прихильності і до своєрідної фермерської продукції Вуглика), і я поведу до вівтаря пречудову Ерменґард, найпрекраснішу представницю своєї статі! На погибель жорстокого Кавалера і його нечесно набутого золота — праве діло переможе, а герой завжди на його боці! Я піду у велике місто і там зароблю статки, щоб порятувати вас ще до відмови у заставі! Прощавай, кохана, я покидаю тебе у сльозах, але я повернусь, щоб сплатити заставу і назвати тебе своєю нареченою!

— Джеку, мій захиснику!

— Ермі, моя солоденька пампушечко!

— Голубчику!

— Любонько! — і не забудь про каблучку у Перкінза.

— Ох!

— Ах!

Завіса

Розділ III

Підлий вчинок

Але винахідливий Кавалер Патик так просто не здавався. Неподалік від села був сумнозвісний виселок із занедбаними халупами, населеними безробітним бидлом, яке жило з крадіжок та інших дивних ремесел. Тут пекельний негідник найняв собі двох спільників — потворних хлопців, які аж ніяк не скидались на добродіїв. І вночі зла трійця увірвалась до котеджу Вугликів і викрала чарівну Ерменґард, помістивши її у перехняблений сарай у висілку під наглядом Мами Марії, жахливої старої квочки. Фермер Вуглик був у відчаї і давав би оголошення в газети, якби воно коштувало менше, ніж по центу за слово. Ерменґард була незламна і жодного разу не вагалася у своїй відмові вийти заміж за негідника.

— Га, моя горда красуне, — казав він, — ти у моїй владі, і рано чи пізно я зламаю твою волю! А поки що подумай про бідних тата з мамою, як вони, відірвані від любої доньки і милого дому, безпомічно блукають лугами!

— Ох, зглянься над ними, зглянься! — благала дівчина.

— Ніколи… га‑га-га-га! — реготав мерзотник.

Отак тяглися жахливі дні, поки Джек Мужик, нічого не відаючи про це, все шукав слави і долі у великому місті.

Розділ IV

Витончена мерзота

Одного дня, коли Кавалер Патик сидів у парадному передпокої свого розкішного будинку, радше схожого на палац, збавляючи час за своїм улюбленим заняттям: скрегочучи зубами і вимахуючи стеком, йому сяйнула чудова думка; і він голосно вилаявся до статуї Сатани, яка стояла на оніксовій поличці над коминком.

— Ну я і телепень! — вигукнув він. — Навіщо я взагалі здіймаю бучу через дівку, якщо можу забрати ферму, закривши викуп застави?