Читати книгу - "Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пам'ятаючи минулу реакцію Олега, я боюся, що він знову може не сприйняти мене серйозно.
— Ми маємо терміново знайти один ресторан на цій вулиці. Але я не знаю який саме. Та це не проблема, якщо я побачу серед відвідувачів одну людину.
Тітов здивовано вибирає брову.
— Не треба на мене так дивитися. Це все, між іншим, для твого ж добра, Олег. — Погляд чоловіка стає ще більш спантеличеним. — Так. Я хочу врятувати тебе та твою репутацію. Я впевнена у тому, що Каріна щось готує проти…
— І знову про корову, — Олег втомлено чухає потилицю. — Яно, ми ж вранці вже розмовляли про це. Чому ти ніяк не заспокоїшся?
— Ти мене недослухав. Каріна з деким зустрічається тут у ресторані. Саме йому вона розповідала усі ті нісенітниці про ваші взаємини, про те як я надокучаю вам... Вона може за цими теревенями вправно зливати різну інформацію про клуб, про його статки тощо.
Жага викриття та адреналін, що вирує у тілі, не дає мені спинитися. Активно жестикулюю, голосно доводячи чоловікові свою думку. Не звертаю уваги на його невдоволення, що росте.
— Ми мусимо, розумієш? — повторюю я.
— Яно, вже давно Каріна поїхала додому.
— У сенсі додому? — Я хитаю головою, мовляв, неправда це все. — Ні, я точно знаю, що вона поїхала до ресторану. Я сама це чула.
— У ресторані Каріна була зі мною та інвесторами. Коли ти мені зателефонувала, я був на зустрічі. Пам’ятаєш?
— Та ні. Каріна їхала таксі, я ж бачила. Я простежила за нею від самого офісу.
— О, Господи. Ну що за невгамовна жінка? Куди заховалася розважлива та розсудлива Яна, яку я знаю? Допоможіть хто-небудь, — бурмоче собі під ніс роздратований Олег.
Заводить машину та розвертається у бік дому. На мої обурення якийсь час взагалі не зважає.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська», після закриття браузера.