Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

тіла не має дозволу бувати в Гоґсміді.

- Я знаю, - Гаррі старався, щоб його обличчя не здавалося ні винним, ні переляканим. - По-моєму, Мелфой мав галюци...

- Мелфой не мав жодних галюцинацій! - гаркнув Снейп і, впершись руками в поруччя Гарріного крісла, наблизив до Гаррі своє лице. - Якщо в Гоґсміді була твоя голова, то там була й решта твого тіла.

- Я був у ґрифіндорській вежі, - заперечив Гаррі. - Як ви й звеліли...

- А хто це може підтвердити?

Гаррі не відповів. Вузькі Снейпові вуста викривилися в єхидній посмішці.

- Отож, - випростався Снейп. - Усі, починаючи з Міністерства магії, намагаються захистити славетного Гаррі Поттера від Сіріуса Блека. Але ж славетний Гаррі Поттер не визнає ніяких правил. Нехай простаки переймаються його безпекою! Славетний Гаррі Поттер ходить, де заманеться, і йому начхати на наслідки.

Гаррі мовчав як риба. Снейп намагався його спровокувати і витягти з нього зізнання. Але цього не буде. Снейп не має ніяких доказів... поки що.

- Як ти нагадуєш мені свого батька, Поттере! - несподівано сказав Снейп, зблиснувши очима. - Він теж був на диво самовпевнений. Мав якісь там успіхи у квідичі, а тоді вирішив, що він недосяжний. Швендяв, задерши носа, зі своїми друзями й шанувальниками... аж моторошно, які ви схожі!

- Мій тато не задирав носа! - не стримався Гаррі. - І я також.

- І правила твій батько також не зневажав, - не вгавав Снейп, а його худе обличчя спотворювала злоба. - Правила існували для простих смертних, а не для володарів кубка з квідичу. Він був таким пихатим хвальком...

- ЗАТКНІТЬСЯ!

Гаррі раптом зірвався на ноги. Його охопила така лють, якої він не відчував ще з того останнього вечора на Прівіт-драйв. Він не зважав, що Снейпове обличчя застигло, а його чорні очі скажено зблиснули.

- Що ти мені сказав, Поттере?

- Я сказав, щоб ви заткнулися і не згадували мого батька! - крикнув Гаррі. - Я знаю правду, ясно? Він урятував вам життя! Мені розповів Дамблдор! Якби не мій тато, вас тут би взагалі не було!

Снейпова пожовкла шкіра стала бліда, мов кисле молоко.

- А директор розповів, за яких саме обставин твій батько врятував мені життя? - просичав він. - Чи, може, він вважав, що ці деталі надто неприємні для делікатних вушок незрівнянного Поттера?

Гаррі прикусив губу. Він не знав подробиць і не хотів у цьому зізнатися. Але Снейп здогадався про це.

- Було б дуже прикро, якби в тебе, Поттере, залишалися фальшиві уявлення про свого батька, - з ненавистю примружився Снейп. - Може, ти уявляв собі якийсь неймовірно героїчний вчинок? Дозволь, я виправлю цю помилку - твій безгрішний батько зі своїми друзями вирішив утнути зі мною неймовірно смішний жарт. Він міг закінчитися моєю смертю, якби твій батько в останню мить не перелякався.Він не вчинив нічого відважного. Рятуючи моє життя, він просто рятував свою шкуру. Якби їхній жарт удався, його б вигнали з Гоґвортсу.

Снейп вишкірив свої криві жовті зуби.

- Виверни кишені, Поттере! - звелів він раптом. Гаррі не поворухнувся. Його мовби оглушило.

- Виверни кишені, або ми йдемо просто до директора! Виймай усе, що там є!

Гаррі похолов. Він поволі витяг торбинку забавок із «Зонко» і Карту мародера. Снейп узяв у руки торбинку.

- Це дав мені Рон, - пояснив Гаррі, подумки молячись, щоб устигнути попередити Рона до того, як його побачить Снейп. - Він... він приніс їх ще минулого разу..

- Невже? І ти й досі носиш це з собою? Як зворушливо... а це що таке?

Снейп глянув на карту. Гаррі з усіх сил намагався виглядати байдужим.

- Просто клаптик пергаменту,- знизав він плечима.

Снейп перевернув карту, не спускаючи з Гаррі очей.

- Навіщо тобі такий потріпаний пергамент? - запитав він. - Може, краще його... викинути?

Він простяг руку до вогню.

- Ні! - хапливо вигукнув Гаррі.

- Ага-а! - у Снейпа затремтіли ніздрі. - Ще один коштовний дарунок від містера Візлі? Чи, може... це щось інше?.. Лист, написаний невидимим чорнилом? Або... інструкції, як проникнути в Гоґсмід, оминаючи дементорів?

Гаррі кліпнув. Снейп тріумфував.

- Поглянемо, поглянемо... - бурмотів він, виймаючи чарівну паличку і розгладжуючи карту на столі. - Вияви свою таємницю! - Снейп торкнувся паличкою до пергаменту.

Нічого не сталося. Гаррі стис кулаки, щоб не тремтіли руки.

- Покажи себе! - ударив паличкою Снейп.

Але карта й далі залишалася чистою. Гаррі намагався дихати глибше, щоб заспокоїтися.

- Професор Северус Снейп, учитель цієї школи, наказує тобі відкрити інформацію, яку ти приховуєш! - сказав Снейп і різко вдарив карту чарівною паличкою.

І по гладенькій поверхні карти враз побігли слова, мовби писані невидимою рукою:

«Містер Муні передає вітання професорові Снейпові і просить його не пхати свого довжелезного носа до чужого проса».

Снейп завмер. Гаррі приголомшено дивився на напис. Але карта на цьому не зупинилася. Далі з'явилося ще одне речення:

«Містер Золоторіг погоджується з містером Муні і хоче лише додати, що професор Снейп - бридота і кретин».

Це було б неймовірно кумедно, якби ситуація не була настільки серйозною. З'явився новий напис:

«Містер Гультяй хоче засвідчити свій подив, що такий ідіот зміг стати професором».

Гаррі злякано заплющив очі. Коли відважився глянути знову, на карті з'явилися останні слова:

«Містер Червохвіст каже професорові Снейпу «на все добре» і радить йому помити свою липку голову».

Гаррі чекав наступного удару.

- Ну, що ж... - поволі вимовив Снейп. - Зараз побачимо... - Він підійшов до каміна, зачерпнув із дзбана на поличці жменю блискучого порошку і жбурнув його в полум'я.

- Люпине! - звернувся він до вогню. - На пару слів!

Гаррі очманіло дивився на вогонь. У полум'ї з'явилася довга постать, вона швидко оберталася. Ще мить - і з каміна, обтрушуючи з обшарпаної мантії попіл, виліз професор Люпин.

- Ти кликав, Северусе? - запитав він упівголоса.

- Авжеж, кликав, - відповів Снейп з перехнябленим від злості лицем. - Я звелів Поттерові вивернути кишені, і ось що там було.

Снейп показав на пергамент, де й досі ряхтіли послання містерів Муні, Червохвоста, Гультяя й Золоторога. На обличчі Люпина з'явився незрозумілий вираз.

- Ну? - запитав Снейп.

Люпин і далі дивився на карту. Гаррі здалося, що він швидко щось обмірковує.

- Ну?- повторив Снейп. - Від цього пергаменту аж тхне чорною магією.