Читати книгу - "Вірнопідданий"

Він зразу ж написав Бюшлі і К° в Ешвейлері листа, складеного в енергійних виразах. Відповідь прибула із зворотною поштою. Його претензії їм незрозумілі, новий патентований голандер системи Майєра випробуваний вже на багатьох фабриках, список яких додається. Про те, щоб узяти його назад, а тим паче про повернення двох тисяч марок завдатку, не може бути й мови, навпаки, решту домовленої суми треба сплатити негайно. Дідеріх відповів ще рішучішим листом і настрахав, що звернеться до суду, Бюшлі і К° спробували вгамувати його, вони запропонували перевести повторне випробування.

— Вони злякалися, — сказав, вишкіривши зуби, Наполеон Фішер, якому Дідеріх показав листа. — Позиватися їм невигідно, бо їхній голандер ще не досить знаний.

— Слушно, — сказав Дідеріх. — Вони в наших руках!

І, певний перемоги, він різко відхилив будь-яку угоду й запропоновану знижку. Однак, не одержавши протягом кількох днів відповіді, почав тривожитися. Може, вони все ж таки очікують, поки він звернеться до суду? А може, вони самі подали на нього скаргу? Кілька разів на день його очі непевно шукали Наполеона Фішера, який відповідав йому поглядами спідлоба. Вони більше не розмовляли один з одним. Але якось уранці, годині об одинадцятій, коли Дідеріх сидів за другим сніданком, покоївка подала йому візитну картку: Фрідріх Кінаст, вірник фірми Бюшлі і К°, Ешвейлер; Дідеріх ще крутив її в руках, коли завітальник увійшов до їдальні. На порозі він зупинився.

— Пардон, — сказав він, — це, певно, помилка. Мене направили сюди в дім, але мета мого візиту чисто ділова.

Дідеріх зважився.

— Я розумію, але це не має значення, будь ласка, заходьте. Моє ім’я доктор Геслінг. А це моя мати і сестри, Еммі і Магда.

Прибулий підійшов ближче і вклонився дамам.

— Фрідріх Кінаст, — пробурмотів він.

Він був високий на зріст, з білявою борідкою, в брунатному шерстяному костюмі. Всі три дами прихильно всміхнулися.

— Може, й ви з нами поснідаєте? — спитала пані Геслінг.

А Дідеріх:

— Ну, звичайно. Адже ж ви поснідаєте з нами, пане Кінасте?

— Не відмовлюсь, — відповів представник Бюшлі і К°, потираючи руки.

Магда поклала йому на тарілку копченого оселедця, який він почав вихваляти ще перед тим, як підніс виделку до рота.

Дідеріх, простодушно сміючись, запитав його:

— З тверезою головою ви, певно, неохоче діла справуєте?

Кінаст також засміявся;

— У справах я завжди тверезий.

Дідеріх осміхнувся.

— Ну, тоді ми з вами дійдемо згоди.

— Все залежить від того, як… — І лукаво-визивні Кінастові слова супроводжувалися поглядом у бік Магди.

Вона зашарілася.

Дідеріх налив гостеві пива.

— Ви, певно, маєте ще й інші справи в Нецігу?

На це Кінаст стримано відповів:

— Там видно буде.

Намацуючи грунт, Дідеріх сказав:

— З Клюзінгом у Гаузенфельді ви діла не зробите, у нього в справах застій.

Кінаст промовчав, і Дідеріх подумав: «Вони прислали його тільки заради голандера, процес їм дуже не до речі!» Тут він помітив, що Магда й представник Бюшлі і К° п’ють одночасно і поверх кухлів дивляться одне одному в очі. Еммі і пані Геслінг сиділи, наче закам’янівши. Дідеріх, сопучи, нахилився над своєю тарілкою, але зненацька почав вихваляти сімейне життя.

— Вам пощастило, любий Кінасте, другий сніданок — це в нашій родині найприємніший час дня. Коли ось так серед роботи вирвешся сюди нагору, відчуваєш знову, що ти, так би мовити, теж людина. Ну, а це потрібне кожному з нас.

Кінаст погодився, що це потрібне кожному. На запитання пані Геслінг, чи він одружений, Кінаст відповів, що ні, і подивився при цьому на Магдин проділ, бо вона саме нахилила голову.

Дідеріх підвівся і клацнув каблуками:

— Пане Кінасте, — з наголосом сказав він, — я до ваших послуг.

— Дай панові Кінасту викурити сигару, — попросила Магда. Вона сама піднесла до його сигари запаленого сірника. Кінаст висловив надію, що йому пощастить ще раз засвідчити свою пошану дамам, і з багатонадійною усмішкою подивився на Магду. Але надворі він заговорив зовсім іншим тоном.

— Які тут старі й затісні приміщення! — холодно і зневажливо зауважив він. — Подивилися б ви на наші корпуси.

— В такій дірі, як Ешвейлер, — так само зневажливо відповів Дідеріх, — це не штука. Ось тут спробуйте знести це громаддя будинків!

Потім він різко і владно наказав покликати механіка, щоб запустити в хід новий голандер. Наполеон Фішер трохи затримався, то ж Дідеріх сам побіг по нього з криком:

— Вам що, вуха позакладало, чи як? — Але щойно він «опинився віч-на-віч з ним, крик його стих; ледь чутним, зривистим голосом, вилупивши від напруження очі, він сказав: — Фішере, я думав про вас: я задоволений вами, з першого числа я збільшу ваше утримання до ста вісімдесяти марок.

Наполеон Фішер коротко й багатозначно кивнув, і вони розлучилися. Дідеріх одразу почав знову кричати: робітники курили!

Вони запевняли, що це дух його ж власної сигари. Представникові Бюшлі і К° він сказав:

— А втім, я застрахований, проте дисципліна насамперед. Чудове обладнання, га?

— Застарілий агрегат! — відказав Кінаст, неприязно оглядаючи машини.

Знаю, мій любий, — глузливо заперечив Дідеріх, — Але не гірший від вашого голандера, в усякому разі. — Незважаючи на Кінастові протести, він і далі гостро картав вітчизняну промисловість. З новим устаткуванням він почекає до поїздки в Англію. Він поставить усе на широку ногу. З того часу, як він сам керує підприємством, воно швидко зростає. І його можна ще значно розширити. Він почав прибріхувати: — Тепер у мене угоди з двадцятьма окружними