Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– А тебе дбайливий Дмитро, бува, заміж не кликав? – грайливо примружується Аліна.
– Намагався, – зізнаюся. – Ми сходили на побачення кілька разів. Але нічого не вийшло. Я ж пам'ятаю, як ми насіння під під'їздом лузали. Він мені математику давав списувати, а я йому англійську. Просто друг.
Знизую плечима.
– Ти мене через Діму покликала?
– Ні, через Тео. Ти зараз з ним спілкувалася? – хитаю головою. – Дивно. Бо він щойно мені телефонував.
– Правда? – серце підстрибує.
– Сказав, є розмова. Завтра повернеться і хоче мене побачити, за щось перепросити. Не знаєш, із чим це пов'язано?
– Ні… ну тобто, можу лише уявити, – згадую останню репліку у нотаріуса. Це я дала йому завдання прояснити все з Аліною. А він – послухався. Відчуваю, як тепла усмішка осяює моє обличчя.
– Ти про що?
– Він виконує домашнє завдання.
– Це як? Яке завдання?
– Невеличке, з етики, – відповідаю автоматично. А в самої в голові лунає тільки: «завтра повернеться, завтра, завтра»!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.