Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

— Дмитро... — її голос трохи тремтів, але вона вирішила бути чесною з ним, як ніколи раніше. — Можливо, ми не можемо повернутися назад. Я теж відчуваю, що наші стосунки змінилися. І я не знаю, що з цим робити.

Дмитро знову нахилився ближче, і цього разу він не міг стримати себе. Він обережно взяв її за руку, ніжно, але рішуче.

— Тоді давай не будемо боятися. Це все ще буде новим для нас, і ми повинні визначити, чого ми хочемо, але разом. І я хочу, щоб ти знала — я готовий йти вперед, тільки якщо це буду я і ти, і ніхто інший.

Аліна дивилася на нього, відчуваючи, як її серце сповнюється теплом і водночас тривогою. Вона знала, що це може змінити все, що вони побудували, але також відчувала, що це їх шанс. Вона подивилася йому в очі і на мить затримала погляд. У її серці запалала рішучість.

— Я теж готова, — сказала вона, в той момент розуміючи, що немає сенсу обманювати ні себе, ні його. Вони на порозі чогось нового, і хоча це лякає, це також неймовірно привабливо.

І тоді, мов на запит, їхні губи зустрілися. Це не був спонтанний поцілунок. Це був поцілунок, який мав вагу. Поцілунок, у якому була суміш всіх емоцій, пережитих за останні місяці. Боязнь, надія, сумнів, бажання і готовність змінити своє життя.

Аліна відчула, як її тремтячі руки ніжно відповіли на його дотик, і всі питання, які вона ставила собі в голові, на мить розсіялися, залишивши лише просте і ясне відчуття — вона не одна. Вона була з ним, і тепер їхні стосунки починалися заново.

Після закінчення робочого дня, Дмитро мовчки підвів машину до її будинку, паркуючи на знайомому місці біля входу. Вулиця була порожня, тихо. Лише світло ліхтарів надавалось м'яким відтінком, і в ньому їхні обличчя здавалися такими близькими, що й самі не могли повірити, як швидко все змінилося.

Він не відпускав її погляд, і коли Аліна повернулася до нього, його серце затремтіло. Він наблизився до неї, не кажучи жодного слова. Просто притягнув її до себе, і в цей момент, коли їхні губи зустрілися, усе навколо ніби завмерло. Це було ніжно, повільно, але дуже сильно. Він відчував її тремтіння, її серце, що билося в унісон з його. Але як би там не було, цілування не могло зупинити думки, що крутилися в його голові.

Коли поцілунок закінчився, Аліна ніжно відійшла і обережно сказала:

— Дмитро… я не знаю, чи правильно це. Я боюся реакції наших колег. Ти ж розумієш, якщо хтось дізнається, це буде дуже складно. Ми не можемо поставити під загрозу все, що ми досягли. Я не хочу, щоб хтось щось запідозрив.

Дмитро, хоч і відчув певний розчарування від її слів, не показав цього. Він розумів, що для неї це було великим кроком, і їй потрібен був час, аби впоратися з усіма своїми страхами та переживаннями. Але, з іншого боку, він не міг приховувати, що йому це не зовсім подобалося.

— Ти не хочеш, щоб хтось дізнався? — запитав він, його голос був м'яким, але в ньому відчувалася певна суворість. — Але ми з тобою давно більше, ніж просто колеги, Аліна. І я не збираюся приховувати це.

Аліна замовкла на мить. Вона зрозуміла, що Дмитро не налаштований бути обережним, що для нього важливо, аби їхні стосунки не були під тінню секретності. Вона почала переживати з приводу того, як це позначиться на її кар'єрі, як її сприйматимуть. Але одночасно вона відчувала його силу, впевненість, що він зможе витримати будь-які наслідки їхніх рішень.

— Я розумію, — сказала вона тихо. — Просто це важко. Я не хочу бути об'єктом пліток або чогось гіршого, що можуть вигадати про нас.

Дмитро уважно подивився на неї. Він розумів, що це її страхи і сумніви, і розумів, що для того, щоб вивести їхні стосунки на новий рівень, треба буде зробити ще один крок, вже за межами офісу, вже поза колегами і проектами.

— Добре, — сказав він, хоча йому не сподобалось, що доведеться йти на компроміс. Але, можливо, це було для них обох правильним кроком. — Ми зробимо це по-твоєму. Тільки, будь ласка, зрозумій, що я не готовий більше приховувати це від світу. Ми — це ми, Аліна.

Вона кивнула і подивилася йому в очі. Вона відчула теплоту в його словах, хоч і знала, що час покаже, чи справді це буде так легко, як він каже.

— Дякую, — тихо сказала вона, перед тим як поцілувати його в шию, після чого знову обережно вийшла з машини. Вона не могла заперечити, що це були складні рішення, але водночас відчувала, як потихеньку відпускає свої страхи, хоч і не готова була до кардинальних змін.

Дмитро залишився сидіти в машині, дивлячись на її спину, коли вона йшла до дверей. У його голові крутилися думки. Він міг відчути в собі впертість, що йому не важливо, як це виглядатиме для інших, але водночас було важливо, щоб Аліна відчувала себе комфортно і впевнено. Він зітхнув і, включивши машину, поїхав.

Він вже знав, що для нього більше не було простору для компромісів. Вони з Аліною пройшли через складні моменти разом, і тепер вони мали разом рухатися вперед. Але це буде вже новий етап. Етап, на якому їм доведеться вирішити, що далі.

Коли Дмитро сів за кермо, його погляд був спокійним, але в його очах вже можна було побачити рішучість. Вранці він запропонував Аліні сідати в машину, і, як завжди, вона була готова до звичайного робочого дня. Вони виїхали з її будинку, але Дмитро вибрав трохи інший маршрут. Шлях, яким вони їхали, був довшим, але Аліна не запитала чому, просто не помітила зміни, а її думки були зайняті іншими речами — проектами, зустрічами і тим, як знову буде сприйматися їхнє становище в компанії.