Читати книгу - "Війни Міллігана"

денні вивернув кишені, показуючи, що там порожньо.

— У оглядову, розумнику! Роздягайся! — наказав один з охоронців.

денні увійшов у вказану кімнату і стягнув сорочку через голову.

— Руки вгору! Відкрити рот! Волосся назад за вуха! Повернися й поклади руки на стіну! — гримів охоронець, що увійшов слідом.

Виконуючи по черзі його команди, денні думав, чи збирається охоронець його мацати. Е ні, він не дозволить чоловікові себе торкатися — він утече зі сцени й дозволить рейджену з ним розбиратися.

— Покажи стопи. А тепер нагинайся та розсувай сідниці. Вочевидь, цьому чоловікові подобається його робота?

Чоловік перевірив одяг Біллі, жбурнув його в корзину й видав замість нього сині штани та сорочку.

— У душ, придурок!

Ноги денні сковзалися на слизькій підлозі. Відчиняючи важкі залізні клепані двері, він ударився пальцем на нозі. За дверима зі стіни напроти стирчала іржава труба, з якої текла вода. Він став під воду й миттю відскочив — вона була крижаною. За мить кран автоматично зачинився і всередину увійшов чоловік у білому одязі та гумових рукавичках. У руках він тримав спрей проти вошей, яким почав бризкати денні, наче статую, яку треба пофарбувати. В очах запекло, від смороду він почав задихатися. Чоловік нарешті закінчив його дезінфікувати, жбурнув на підлогу паперовий пакет, повернувся й вийшов — так само без жодного слова.

У пакеті були зубна паста, щітка, гребінець і склянка для аналізу сечі. денні витерся, натягнув на себе синій одяг, міцно взяв пакет і попрямував за наглядачем коридором крізь безліч решіток у крихітну кімнату. Тут він заплющив очі й залишив сцену…

(2)

томмі прокинувся на дивній койці в кімнаті, схожій на камеру у в’язниці. Чому волосся мокре, а в роті все пересохло? «Де я? — подумки гукнув він. — Як я тут опинився?» Він підскочив і прислухався. Ніхто не відповідав. Щось тут не так. Він завжди міг поспілкуватися з артуром з того самого дня, як доктор Кол створив спільну свідомість. Але тепер ніхто не відповідає. Наче його відключили. Навіть гудок не йде.

Що за маячня?! Тіло били дрижаки. Треба знайти трохи води — намочити губи й утамувати спрагу. І роздивитися це місце й пошукати можливості втечі.

Він вийшов із дверей і примружив очі від яскравого світла. Виявилося, що його кімната — одна з багатьох уздовж коридору. Ліворуч у дальньому кінці коридор був перегороджений ґратами. томмі повернув праворуч і побачив величезну кімнату, з якої виходили ще кілька таких самих коридорів. Наче спиці колеса.

Навколо головного бюро юрбилися наглядачі. Коридор, що починався навпроти бюро, теж було перегороджено ґратами — мабуть, це шлях звідси в інший корпус цієї установи, подумав томмі.

У дальньому кінці великої кімнати стояли стільці та столи. Люди сиділи і на стільцях, і на столах, і просто на підлозі. Один чоловік говорив кудись у повітря. В іншому боці кімнати томмі побачив фонтанчик з водою, з якого хтось пив. За ним вже вишикувалася черга. томмі ненавидів черги, але зараз обережно підійшов і зайняв місце. Нарешті підійшла черга чоловіка, що стояв перед ним. Він нахилився, і томмі помітив, що цівочка води не потрапляє йому в рот, а б’є просто в обличчя. Стало шкода цього зомбі, але він не втримався від усмішки.

Раптом з напівтемного коридору вийшов чоловік, заволав і кинувся до фонтанчика. Чоловік, що намагався попити, не відреагував на крик. томмі відскочив убік, і чоловік з усієї сили обома руками вдарив нещасного проміж лопаток. Той впав обличчям на фонтанчик, і кран зник у його оці. Нарешті він підвівся, і томмі побачив криваву рану замість ока.

По тому томмі поплентався назад у свою кімнату, з усіх сил намагаючись не блювати. Він сів на ліжко, стиснув руками простирадла і став думати, як же ними себе задушити. Якщо він не знайде спосіб повернутись у Афінський центр до доктора Кола, то просто помре тут.

томмі ліг, заплющив очі та залишив сцену, шукаючи в темряві сон…

(3)

— Міллігане!

кевін аж підскочив на ліжку та поспіхом відчинив двері.

— Міллігане! У коло!

Зі свого в’язничного досвіду кевін уже знав, що колом називають ніяк фізично не обмежену територію метрів три діаметром навколо столу головного наглядача в кімнаті, куди сходяться коридори. Наближатися до цього місця слід обережно, бо без прямого наказу заходити туди не можна. А якщо не хочеш стусанів, то краще заходити туди, схиливши голову, як раб. кевін увійшов у коло та спинився на значній відстані від столу. Не дивлячись на нього, головний ткнув пальцем у двері, біля яких стояв лисий наглядач, і буркнув:

— Док прийме тебе наступним, Міллігане. Стань біля стіни.

Е ні, не мене. Я не говорю з мозкоправами.

Виходячи з кола, кевін залишив сцену.

лі вже давно вештався у темряві навколо. Як же так вийшло, що тепер йому можна вийти на сцену? артур відсторонив його за небезпечні витівки, через які всіх закривали в ізоляторі. Як і кевін, лі давно був небажаним — ще з часів ув’язнення у Лебаноні, штат Огайо. Тож якщо лі знов стоїть на сцені — виходить, це небезпечне місце, і керує тут рейджен. лі роздивився навколо й вирішив, що вони у якійсь лікарні на кшталт в’язниці — у такому місці правити точно має хранитель ненависті.

— Міллігане, твоя черга!

У кабінеті лікаря підлога була вкрита м’яким килимом кольору какао, на якому стояли оббиті штучною шкірою стільці. Доктор сидів за столом і дивився на Біллі через трохи затемнені окуляри.

— Містере Мілліган, мене звати доктор Лінднер. Я головний лікар Державної клініки Ліми для душевнохворих злочинців. Я читав вашу історію хвороби, а також газети. Тож перш ніж ми почнемо, я хочу, щоб ви знали: я не вірю у ваш синдром множинної особистості.

Так от де вони! У дурці в Лімі! У тому самому місці, від якого його так хотіли вберегти адвокати!

лі роздивився зморщене обличчя лікаря, рідку козлину борідку, близько посаджені очі й лоб з високими залисинами. Ззаду волосся в нього звисало на воріт білої сорочки. Темно-синю краватку тримала потерта булавка зі знаком миру з шістдесятих. Після цього лі сконцентрувався на його голосі, виразах обличчя й манерах — щоб потім скопіювати. Загалом слухати його було ніколи. Він щось там казав про правила. Тут як у бейсболі: у тебе є три страйки[3], тільки після третього ти не сідаєш на лаву, а лягаєш —