Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

й не навчилися з тих найпростіших прикладів, про які нам розповідали на лекціях релігієзнавства, наприклад, з історії про Йосипа, чи притчі про фараона й сімох худих і товстих корів. Мені здається, нам варто ще раз зважити наш спосіб мислення, спрямований лише на зростання. Адже економіка може бути прекрасною наукою, якій є що сказати широкому загалу.

У певному розумінні мені йдеться про дослідження розвитку концепту homo oeconomicus та, передусім, пов’язаної з ним історії animal spirits. Ця книга ставить собі за мету дослідити розвиток раціональної, емоціональної та повністю ірраціональної сторін людини.

Межі допитливості та відмова від відповідальності

Якщо вже економіка всевладно дозволяє собі застосовувати власні зразки мислення у сферах, що традиційно належать до відомства релігієзнавства, соціології чи політології, чому б не піти протилежним шляхом і не розглянути економіку методами релігієзнавців, соціологів чи політологів? Якщо сучасна економіка не соромиться пояснювати функціонування храмів чи проводити економічний аналіз родинних стосунків (і часто це дає цікаві й нові спостереження), чому б не поглянути на теоретичну економіку як на систему релігій чи приватних стосунків? Іншими словами, чому б не спробувати розглянути економіку з погляду антропології?

Щоб ми могли таким чином розглянути економіку, спочатку треба віддалитися від неї. Умовно кажучи, потрібно пересуватися лише по граничній межі економіки чи ще краще — аж за нею. Чи, якщо використати порівняння Вітґенштайна: подібно до ока, яке дивиться на навколишній світ, але ніколи не зможе подивитися на себе, аби пізнати об’єкт, необхідно з нього вийти — а якщо це неможливо, то принаймні скористатися дзеркалом. У цій книзі ми використовуватимемо дзеркала антропологічне, міфологічне, релігійне, філософське, соціологічне, психологічне — загалом усе, що нам може показати зображення ззовні.

У цьому місці доцільно щонайменше двічі вибачитись. По-перше, коли ми дивимося на своє відображення в будь-чому, часто отримуємо розбите й непропорційне зображення. Тому й ця книга не претендує запропонувати комплексно цілісну систему — вже з тієї простої причини, що такої системи не існує. Наприклад, ми не розглядатимемо всю шумерську літературу, хоча в ній і можна знайти багато інспіративних думок. Ми говоритимемо про юдаїстське та християнське вчення лише в економічному аспекті, а не розбиратимемо повністю теологічну систему стародавнього світу чи середньовіччя. Ми намагатимемося вибрати ключові впливи та переломні думки, що сформували сучасний економічний модус вівенді. Хай виправданням для такого широкого й, на перший погляд, недоладного змісту буде думка, яку колись давно висловив Пауль Фейєрабенд: «Усе згодиться»[20]. Ми ніколи не вгадаємо, звідки наступного разу отримаємо стимул для подальшого розвитку нашої науки.

Друге вибачення стосується певного спрощення чи викривлення дотичних галузей, які здаються авторові економічно важливими, але при цьому належать до компетенції зовсім іншої науки. У наш час наука любить ховатися за стінами зі слонової кості, збудованими то з математики, то з латинської чи грецької мови, з історії, аксіом чи інших ритуалів посвячення, щоб науковці мали свій незаслужений спокій, надійно сховані від критики з боку інших дисциплін чи громадськості. Проте наука повинна бути відкритою, інакше, як влучно зазначає Фейєрабенд, вона стає елітною релігією для посвячених, справляючи враження тоталітарного монстра, для широкого загалу «ззовні». Чи, за словами американського економіста чеського походження Ярослава Ванека, «на жаль чи на щастя, наша цікавість не обмежується кордонами нашої професійної спеціалізації»[21]. Врешті-решт, якщо вдасться в цих суміжних галузях знайти інспірацію для нових відкриттів в економіці чи спровокувати дискусію, книга більш ніж виконає своє raison d’etre.

Це дослідження не претендує стати новим трактуванням історії філософії та економіки. Автор радше ставить собі за мету доповнити деякі розділи економічної думки ширшою перспективою і аналізом впливів, що часто лишаються поза увагою економістів, проте можуть зацікавити більше коло читачів.

І насамкінець, мабуть, доречно буде зауважити, що у книзі багато цитат та парафразів з оригінальних текстів різних мислителів. Основний аргумент — бажання якомога автентичніше донести до читачів цінні думки стародавніх часів словами самого мислителя. Якби ми просто переказували давні вислови, й автентичність, і дух того часу повністю б вивітрилися, — і це була б непоправна втрата. Посилання в посторінкових примітках допоможуть, якщо є бажання, глибше вивчити конкретну проблематику.

Зміст: сім епох — сім тем

Книгу поділено на дві частини. У першій ми слідкуватимемо за історичною лінією, де на семи зупинках розвитку історії зосередимося на семи темах, які потім підсумуємо в другій частині. Друга частина — тематична й коротша, вона пожинає плоди історичних тем та інтегрує їх. У цьому розумінні книга трохи матрична, ви можете відстежити теми історично чи тематично, чи й обома способами. Коротко про кожну з цих семи тем:

Швидко й жадібно: історія споживання та роботи

У цьому розділі ми відштовхуватимемося від прадавніх міфів, у яких робота постає як первісне призначення людини, робота як радість, згодом (через невситимість) як прокляття. Бог чи боги проклинають роботу (Книга Буття, грецькі міфи) або проклинають за надмірну роботу (Гільгамеш). Ми станемо свідками народження жаги, бажання, попиту. Трохи згодом розбиратимемо аскетизм у різних розуміннях. Від грецької, а згодом християнської аскези та нехтування цим світом естафету перебирає вчення Фоми Аквінського, який розвертає стрілки маятника, тож матеріальний світ знову опиняється в центрі уваги. Досі домінувало піклування про душу, а бажання чи потреби тіла та світу відходили на задній план. Згодом стрілка маятника перехиляється на протилежну, споживацьку індивідуалістично-утилітарну сторону.

Хай там як, від самого початку людина демонструвала себе як неприродне створіння, яке з дивних причин намагається оточити себе різними матеріальними пожитками. Невситимість, матеріальна й духовна, — це основна людська метахарактеристика, яка проявляється вже в найдавніших міфах та історіях.

Прогрес (природність і цивілізація)

Сьогодні ми всі зачаровані ідеєю прогресу, проте на самому початку такої думки взагалі не існувало[22]. Час був циклічним, людина не мала історичного поступу. Але згодом прийшли юдеї з лінійним часом, а після них — християни й передали нам ідеал (чи утвердили юдейський), до якого ми прагнемо. Після них класичні економісти секуляризували прогрес. Як же ми дійшли до сучасного прогресу заради прогресу, росту заради росту?

Економіка добра й зла