Читати книгу - "Ґарґантюа і Пантаґрюель"
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
бач! — гукнув Мінос сердитим гуком, — Крім мене, в вас тут гості звідусіль! По-їхньому, у мене тільки й діл, Що жаб і устриць їм на стіл носити! Якщо я дам їм продавать кужіль, Хай сатана мене візьме неситий!» Прибув уговкать їх К Б. кульгавий, І перепустку від шпаків приніс. Свояк Циклопа, цей чухрай на славу, Убив їх. Кожен висякай свій ніс! І всякого з содому цих гульвіс Обсміяно було на винотоці. Біжіть туди і роздзвоніте скрізь: Їх буде більше, ніж у тому році. Тоді Юпітера рішила птиця Побитись у заклад, але — гай-гай! Побачивши, як звикли вони злиться, Злякалась, що упасти може рай. Зате вогонь небесний — наших знай! — Украла з гаю, у рибалок десь там, І ввесь взяла в обладу небокрай, Як в давнину учили масорети. Всі згодились, начхати їм на теє, Що Ата там була, її охлялий зад, І видалася їм Пентесілея Бабусею, що продає салат. Гукав їй кожен: «Забирайсь назад, Потворо! Більше не підходь до мене! Це ж треба було підступом узять У римлян їхній стяг з веленя!» Юнона з пугачем-вабцем окатим З-за хмар на птахів зирила униз. Таку зуміли з нею штуку вдрати, Що позбулась вона усяких риз. Вона устигла — шпичку їй у ніс — Лиш два яйця забрати в Прозерпіни, А то за неї дружно б узялись І на горі припнули б до ґлодини. Через сім місяців (а, може, й більше) Солдат, що Картаген підбив до ніг, Спокійно в їхній круг ступивши, Свої маєтки повернути міг, Чи поділить належним чином їх Рівненько, як стібки завжди однакі, Як суп, розлитий під веселий сміх Вантажникам у їх порожні баки. Та самострілом, дном порожнім гарнця І прядками відзначиться цей рік, Коли згризуть під горностаєм пранці Цареві тіло все його і лик. Невже через святенницю повік Арпанів стільки має тут пропасти? Облиште! Ваша маска для калік, Тікайте! Згубить вас цей брат зміястий. А добіжить цей рік до краю скоро, На землю зійдуть мир і тишина. Минуться ґвалт, образи і роздори, А честь — у шані буде вже вона. І радість, що у заповідь дана Насельникам небес, зійде на вежу. І з волі царственого скакуна Стражденник запанує як належить. Часи ці протривають, аж допоки Прикутий Марс на ланцюгу сидить. А потім прийде муж веселоокий, Над усіма найкращий миловид. Радій же і лови, друзяко, мить, Бо тим, що душу віддали вже Богу, Даремно за минулим їм жаліть, Назад не відшукати їм дороги. І зрештою того, хто був із воску, Повісити взялись на жакемар. А звати паном навіть підголоски Тебе не стануть, якщо ти дзвонар. Ех, коли б шаблею відбить його удар, То зайві стали б хитрі визворотки, Тоді зав'язуй без усяких свар Всі прикрощі одним кінцем коротким. Розділ III
Як мати Ґарґантюа виношувала його аж одинадцять місяців
Як мати Ґарґантюа виношувала його аж одинадцять місяців
Колись-то з Ґранґузьє був добрий паливода, тоді звичаєм його краю він добре пінної лигав і заїдав смачненько соленим. Для цього він припасав чимало майнцької і бойонської шинки, здобіль вуджених язиків бичачих,
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ґарґантюа і Пантаґрюель», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Ґарґантюа і Пантаґрюель» жанру - Сучасна проза 📚📝🏙️:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Ґарґантюа і Пантаґрюель"