Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"

клопочіться. Слугам розкажи

Все до ладу. Я приводу лиш хочу,

Щоб висловити все йому. Сестрі

Про цеє також треба написать,

Щоб знала, як чинити. Ну, іди

Ладнай обід!

 

Виходять.

 

СЦЕНА 4

 

 

Там же.

Входить Кент, переодягнений.

 

Кент

Коли я зможу відмінити голос

Так само добре, як переодягся,

То у розмові з ним доб’юсь того,

Чого бажаю. Як вигнанець Кент

Судді своєму у пригоді стане,

То пан, якого любить він сердечно,

Побачить міру щирості його.

 

Звук рогів.

Входять Лір, рицарі та слуги.

 

Лір

Обідати, та швидше! Зараз мені - я не чекаю ні хвилини.

 

Один із слуг виходить.

 

Ти хто такий?

 

Кент

Людина, сер.

 

Лір

Яку ти роботу знаєш? Чого хочеш від нас?

 

Кент

Хочу бути не меншим за те, чим здаюся, вірно служити тому, хто мені вірить, любити того, хто чесний, знатися з тим, хто мудрий і мало говорить. Я уникаю судів, б’юся, коли без того не обійтись, і не їм скоромного у піст.

 

Лір

То хто ж ти?

 

Кент

Чесний чолов’яга, так само бідний, як король.

 

Лір

Коли ти так само бідний підданець, як бідний король, то ти й справді бідак. Чого ж тобі треба?

 

Кент

Служби.

 

Лір

Кому хотів би ти служити?

 

Кент

Вам.

 

Лір

Ти знаєш мене, друзяко?

 

Кент

Ні, сер, але у вашому лиці є щось таке, що мені хочеться назвати вас своїм паном.

 

Лір

Що ж воно таке?

 

Кент

Печать влади.

 

Лір

Чим же можеш ти служити?

 

Кент

Я можу давати щирі поради, їздити верхи, бігати, вмію перебрехати цікаву казку і, не мудруючи, виконати нехитре доручення. Те, для чого годяться звичайні люди, можу зробити і я; а найкраще у вдачі моїй - старанність.

 

Лір

Скільки тобі років?

 

Кент

Я не такий молодий, сер, щоб закохатись у жінку за її співи, і не такий старий, щоб полюбити її не знати за що,- мені йде сорок дев’ятий рік.

 

Лір

Зоставайся, будеш мені служити. І коли по обіді ти сподобаєшся мені не менше, ніж тепер, то я не розлучуся з тобою. Обідати! Гей, обідати! Де мій штукар? Мій блазень! Піди поклич мого блазня!

 

Один із слуг виходить.

Входить Освальд.

 

Гей, ти, де моя дочка?

 

Освальд

Даруйте, але...

(Виходить)

 

Лір

Що він там меле? Заверни цього йолопа.

 

Один із рицарів виходить.

 

Де мій блазень? Гей! Чи поснули всі?

 

Повертається рицар.

 

Ну, де ж той вилупок?

 

Рицар

Він каже, мілорде, що дочка ваша нездужає.

 

Лір

Чому цей раб не вернувся до мене, коли я кликав його?

 

Рицар

Сер, він зовсім ясно сказав мені, що не хоче вертатись.

 

Лір

Не хоче?

 

Рицар

Мілорде, я не знаю, що воно таке, але, здається мені, з вашою величністю не поводяться так шанобливо, як ви до того звикли. Надто очевидна негречність і челяді, і самого герцога, і навіть вашої дочки.

 

Лір

А, так тобі здається?

 

Рицар

Вибачте, королю, коли я помилився. Обов’язок мій боронить мені мовчати, коли я вбачаю образу вашій величності.

 

Лір

Ти тільки нагадуєш мені те, що я сам спостеріг. Віднедавна бачу я неуважність до мене, але складав те на свою підозріливість і не примічав тут нарочитої неввічливості. Подивлюсь іще. Та де ж мій блазень? Я вже два дні не бачив його.

 

Рицар

Відколи молода наша королівна помандрувала до Франції, блазень тяжко сумує.

 

Лір

Годі про це, я сам це бачу. Піди й скажи моїй дочці, що я хочу поговорити з нею.

 

Один із слуг виходить.

 

А ти піди поклич сюди мого блазня.

 

Другий слуга виходить.

Повертається Освальд.

 

А, ласкавий добродію! Ідіть-но сюди, добродію! Хто я, добродію, такий?

 

Освальд

Батько моєї пані.

 

Лір

Батько моєї пані? Пес ти огидний! Раб! Стерво!

 

Освальд

Неправда тому, пане, даруйте на слові.

 

Лір

Як ти на мене дивишся, негіднику!

(Б’є його)

 

Освальд

Я не дозволю бити себе, мілорде!

 

Кент

А збити з ніг теж не дозволиш, гидка личино?

(Збиває його з ніг)

 

Лір

Спасибі, друзяко, ти прислужився мені, і я тебе любитиму.

 

Кент

Ну, сер, уставайте і забирайтесь геть! Я навчу вас розумітись на людях. Геть, геть відсіль! Коли ти хочеш знов виміряти собою підлогу, то зоставайся! Ану-бо, до лиха! Утікай, коли маєш голову на плечах! Отак!

(Виштовхує Освальда)

 

Лір

Спасибі, вірний слуго: ти мені придався.

(Дає Кентові гроші)

 

Входить блазень.

 

Блазень

Дозволь, я його теж хочу купити. На тобі мого ковпака.

(Дає Кентові свій ковпак)

 

Лір

Ну, дурнику мій, як ведеться?

 

Блазень

Та візьми ж мого ковпака.

 

Кент

Навіщо, хлоп’яго?

 

Блазень

Бо ти заступаєшся за того, хто підпав під неласку.