Читати книгу - "Вислови, Конфуцій"

якщо стримуватиме себе правилами ритуалу.

27

Учитель зустрівся з княгинею Наньцзи, і Цзилу був невдоволений. Учитель його клят-вено запевнив:

— Коли я неправильно вчинив, хай Небеса мене відкинуть! Хай Небеса мене відкинуть!

28

Учитель сказав:

— Непорушна середина — ця чеснота найвища з усіх, але давно вже рідко трапляється серед людей.

29

Цзигун спитав:

— Що скажете про те, хто широко чинить добро народові і здатен усім допомогти. Чи може він бути названий людяним?

Учитель відповів:

— Чому ж тільки людяним? Чи не так-таки чинять люди найвищої мудрості? Адже про це вболівали всім серцем Яо з Шунем! Хто людяний, той дає іншим опору, бажаючи сам її мати, і допомагає їм досягнути успіху, бажаючи сам його досягнути. вміння знайти приклад поблизу — ось у чім бачу я майстерність людяності.

Глава 7. Я продовжую

1

Учитель сказав:

— Я продовжую — не творю; я вірю в давнину і люблю її щиросердо. Насмілююсь у цьому зрівнятися з Лаопіном.

2

Учитель запитав:

— У мовчанні запам’ятовувати, навчатись ненаситно і наставляти інших невтомно — що є в мені із цього?

3

Учитель казав:

— Я почуваю печаль, коли не покращують звичаї, не усвідомлюють те, що вивчають, а знаючи обов’язок, не можуть за ним іти і не здатні усунути порок.

4

Учитель на дозвіллі Мав спокійний вигляд І здавався задоволеним.

5

Учитель побивався:

— Як звівся я! Уже давно не сниться мені князь Чжоу.

6

Учитель сказав:

— Прив’язаний усією душею до путі, Шукаю підтримку в чесноті,

Повен віри в людяність,

Утіху знаходжу в мистецтвах.

7

Учитель казав:

— Я всім даю поради, починаючи з тих, хто мені приносить в’язку в’яленого м’яса.

8

Учитель сказав:

— Хто не перейматиметься гірким поривом, тих не освічую, неприголомшених не вчу, не повторюю тим, хто не здатен відшукати за одним кутом інші три.

9

Коли Учитель був поряд із людиною під час скорботи, він ніколи не наїдався досита.

10

У той день, коли Учитель плакав, він не співав.

11

Учитель сказав Янь Юаню:

— Коли використовують, то діємо, а відкидають, то ховаємось — так робимо тільки ми з тобою.

Цзилу спитав:

— А з ким би ви, Учителю, були, якби вели війська?

Учитель відповів:

— Не з тим, хто може кинутись на тигра голіруч чи кинутися в річку, не дожидаючись човна, і померти без жалю. Та неодмінно — з тим, хто, беручись до справи, повен обережності й зі своєю любов’ю до складання планів досягає успіху.

12

Учитель сказав:

— Якби багатства можна було добитися, то задля цього я став би навіть тим, хто тримає батіг. Та коли його не можна добитися, я буду робити, що мені до вподоби.

13

Учитель ставився пильно до посту, війни, хвороби.

14

Коли Учитель був у Ци і там почув музику «Весняна», то він протягом трьох місяців не знав м’ясного смаку і сказав:

— Не сподівався від виконання музики такої досконалості.

15

Жань Ю спитав:

— Учитель за Вейського правителя?

Цзигун відповів:

— Гаразд, я його спитаю.

Увійшовши до Вчителя, спитав:

— Що за люди були Старший Рівний із Молодшим Рівним?

— Вони були древніми достойними людьми, — було за відповідь.

— Вони на щось нарікали?

— Вони прагли людяності і здобули її. На що ж було їм нарікати?

Вийшовши від Учителя, Цзигун сказав:

— Учитель не за Вейського правителя.

16

Учитель казав:

— Я радість знаходжу і в тім, коли живу на висівках із водою, сплю, підклавши долоню замість узголів’я. Багатство, шляхетство, придбані нечесно, мені здаються хмарою, що поруч пропливла.

17

Учитель сказав:

— Якби мені було додано ще трохи років, то в п’ятдесят я взявся би за вивчення «Перемін» і зміг би уникнути великих помилок.

18

Учитель говорив у високому стилі, кажучи про Пісні, Книги й Обряди.

Завжди при цьому вживав високий стиль.

19

Князь Ше спитав Цзилу про те, що за людина Конфуцій. Цзилу не відповів.

Учитель сказав:

— А чому ти не сказав: «Оце людина, яка не пам’ятає в гіркому пориві про їжу, радіючи, забуває всі печалі і не помічає близької вже старості»?

20

Учитель казав:

— Я маю знання не від народження, але, давнину полюбивши, стремлю до неї всіма силами.

21

Учитель не висловлював думок про чудесне, силу, розбрат, духів.

22

Учитель сказав:

— Я неодмінно знаходжу собі наставника в кожному з двох моїх попутників. Я вибираю те, що є в них хорошого, і наслідую його, а поганого в них я уникаю.

23

Учитель мовив:

— У мене від Неба чеснота! А Хуань Туй, що може він мені зробити?!

24

Учитель казав:

— Синки, ви, напевно, думаєте, що я потайний. а в мене нема від вас таємниць. Хоч що я роблю, усе розділяю з вами. Я саме такий, синки.

25

Учитель навчав за чотирма розділами: ученості, вчинкам, чесності й відданості.

26

Учитель казав:

— Я не сподіваюсь уже натрапити на людину довершеної мудрості. Якби вдалося здибатися з чеснотливим мужем, то цього було б досить.

Учитель продовжував:

— Я не сподіваюсь уже натрапити на хорошу людину, якби вдалося здибати сталу, то цього було б досить. Важко тому бути сталим, хто, не маючи, претендує на наявність, пусте видає за повне, бідність — за багатство.

27

Учитель рибалив, але не користувався сіттю; полюючи з прив’язаною стрілою, не бив птахів, що сиділи.

28

Учитель сказав:

— Бувають, вочевидь, ті, хто творить без знань. Я не такий. Чути ж про всіляке, вибирати в ньому найкраще й наслідувати його, не забувати те численне, що бачиш, — це в знанні другорядне.

29

З людьми Хусяна було складно говорити. Та юнака з тих місць таки прийняв Учитель. Учням було невтямки.

Учитель їм сказав:

— Я не дав йому віддалитись і дозволив увійти, щоб не бути надто суворим. Якщо людина себе очистила, перш ніж увійти, я схвалюю його очищення без поручництва за те, що він зробив колись.

30

Учитель казав:

— Чи далека людяність? ледве до неї полину, вона до мене приходить.

31

Сибай із Чень спитав Конфуція про