Читати книгу - "Том на фермі, Мішель Марк Бушар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ФРАНСІС: Амінь, мамцю. Амінь.
АҐАТА, до Франсіса: Тобі треба повести його в село. Показати йому місцину. Зайти в таверну.
ТОМ, розглядає свої зап’ястки: Він буде тримати мені пляшку, а коли мені припече, то потримає мій член?
АҐАТА: А потім ти покажеш йому кипарисову дорогу. Якось мої два хлопчики мені її показали. Ми їхали сто шістдесят. Жовті верхівки просто зливались в одну лінію, так швидко ми їхали.
ФРАНСІС: Тобі це сподобалось, еге ж?
АҐАТА: Жах усього мого життя!
ФРАНСІС: Йди одягнися. І якщо будеш гарним хлопчиком, ми поїдемо сто сімдесят.
АҐАТА: Дай Тому доїсти.
ФРАНСІС: Чув, ти роздивляєшся в дзеркалі власну дупу?
АҐАТА: Франсісе!
ФРАНСІС: «Фіфочка»! Думаю, зватиму тебе «фіфочка»! (Том кидається на нього без попередження. Він б’є його ногою під ребра. Франсіс витримує удар, йому боляче. Та він насолоджується реакцією). О! Це по-чоловічому! (Він у свою чергу хапає Тома. Він придушує йому шию згином руки).
АҐАТА: Хлопчики! Тільки не в кухні!
ФРАНСІС: О! Це по-чоловічому! «Фіфочка»!
АҐАТА: Бийтеся, але надворі!
Неочікувано Том опиняється зверху.
ФРАНСІС: Глянь, який він гарний, коли сердиться!
Починають битися насправді.
ТОМ: Ти тяг мене зв’язаним, пузом до землі, цілих два кілометри! Вибачайся! Вибачайся! (Том кусає його за шию).
ФРАНСІС: Він вкусив мене. Він вкусив мене, гадський виблядок!
АҐАТА: Хто?
ФРАНСІС, розуміє, що сказав: То так кажуть. Так кажуть. Він вкусив мене!
ТОМ: Білі зуби на фіолетовій плоті!
ФРАНСІС: Мам, ти бачила?
АҐАТА: Я не розмовляю з хлопчиками, які лаються. (Агата дає миску супу Тому). Ось, я розморозила трохи перлового супу.
ТОМ: Тут їдять перловий суп.
АҐАТА: З беконом.
ТОМ: З беконом. Відпад.
АҐАТА: Франсісе, допоможи йому поїсти.
ФРАНСІС: Нізащо.
АҐАТА: Ти ж бачиш, що він не може тримати ложку. (Аґата бере миску і годує Тома з ложки. Коротка німа сцена.) Розкажи мені ще про неї.
ТОМ, роздратовано: Жінка в чорному корсажі. Жінка, яка розгойдується в пташиній клітці. Жінка, розпластана на плоту. Пишногруда жінка з гонщиками. У мене в голові лише рекламні картинки.
АҐАТА: З нею легко?
ТОМ: З ним будь-хто став би легким.
АҐАТА, схвильовано: Ти чув, Франсісе?
ФРАНСІС: Жодного слова не пропустив.
ТОМ: Він був бруталом, який вмів говорити віршами.
АҐАТА: «Бруталом, який вмів говорити віршами!» Ти повинен говорити, як Том.
ФРАНСІС: Не впевнений.
АҐАТА: Жінкам подобаються чоловіки, які вміють гарно говорити.
ФРАНСІС: Так видається, що вона — велика любителька макаронів.
ТОМ, приголомшено: Равіолі, торталіні, спаґетті, лазанья. Хочеш іще? І багато соусу, дурню.
АҐАТА, до Тома: А ти?
ТОМ: Я? Я теж люблю макарони. Щось я заплутався.
АҐАТА: Є ж хтось у твоєму житті? Ти ніколи нічого не розповідаєш про себе.
ТОМ: Тут? Там? Я — ніщо. Що про себе? Я не знаю, що розказати про себе.
ФРАНСІС, насмішкувато до Тома: «Я нічого не знаю. Що, я? Я? Ніщо! Ніщо! Я!» Тобі й досі хочеться, щоб я балакав, як він?
ТОМ: «Знімай футболку! Ні! Повільніше! Спускай свої труси вниз по ногах. Повільно! Ні, ще повільніше. А тепер майку! Через голову. Покажи пахви. Вище руки».
АҐАТА: Про що це він?
ФРАНСІС: А я звідки знаю!
ТОМ: «Поклади долоню на живіт. Пести живіт».
АҐАТА: У мене навіть адреси його не було, а йому він розказував такі інтимні подробиці?
ТОМ: «Лягай на ліжко».
АҐАТА, почувається незручно: Аж занадто деталей, не здається?!
ТОМ: Лижи мій член.
ФРАНСІС, намагається розрядити напруження: Отака от свинюка! Еге ж, Томе? Отака от свинюка.
АҐАТА, сміється, щоб приховати незручність: Ага, отака от свинюка!
Сміються всі втрьох.
ТОМ: Справжня свинюка!
АҐАТА: Свинюка!
ФРАНСІС: Ще й яка!
Франсіс і Аґата нестримно сміються.
ТОМ, вибухає: Чому я не вийду надвір? Чому кажу: «Привіт, Джеффе! Бувай, Джеффе!» Чому не кажу: «Допоможи, Джеффе! Забери мене звідси, Джеффе»? Щодо неї, чому я не кажу їй: «Я кохав твого сина і твій син кохав мене!»
АҐАТА: Добре так посміятися.
ФРАНСІС: Ти йдеш кататися на машині?
АҐАТА: На добраніч, Франсісе.
ФРАНСІС: На добраніч, мамцю.
АҐАТА, обіймає Тома: На добраніч, мій хлопчику.
ТОМ: Добраніч.
АҐАТА: Франсісе, підсмаж йому стейк.
ФРАНСІС: Так. З кров’ю.
Аґата виходить. Франсіс підходить до дошки для прасування, бере праску і продовжує прасувати білизну.
ФРАНСІС, похмуро: Якщо я не закінчу те, що вона почала, у неї буде забагато роботи. Їй треба все більше і більше допомагати. Ти приносиш їй радість.
ТОМ: Не думаю.
ФРАНСІС: Я давно вже не чув, щоб вона так сміялася. (Пауза). Ти сказав лікарю, що це я тобі заподіяв таке?
ТОМ: Я йому сказав, що приїхав з тобою. Все.
ФРАНСІС: Тому він у тебе нічого і не питав.
ТОМ: Він сказав передати вам його співчуття.
ФРАНСІС: Це була погана ідея — їхати до місцевого лікаря. Треба було повезти тебе в інше село.
ТОМ: Чому? Просто тому, що «інше село» існує?
ФРАНСІС: А ти не питав себе, чому в тридцять років я ще живу сам зі своєю матір’ю? В мене є все, щоб зробити жінку щасливою; гарна ферма, і сам я гарно виглядаю. (Пауза). Я знаю, що ти вважаєш мене привабливим.
ТОМ, в сум’ятті: Скажу так — отримаю стусана. Скажу ні — теж отримаю стусана.
ФРАНСІС: Мій брат ніколи не розповідав тобі історію про хлопчака з таверни?
ТОМ: Про якого хлопчака?
ФРАНСІС: Хлопчака, якого я порвав. Порвав! Так всі кажуть. І так я й зробив. Мене не судили. Все зам’яли за допомогою грошей і мовчання. Мені було шістнадцять. А йому чотирнадцять. На ньому були білі джинси і зелена футболка. Я запхнув обидві руки йому до рота і розтягував. Розтягував, поки не порвав. Ніхто не казав «побив». Казали «травмував». Казали «порвав»! Моя мати ридала. А батько мовчав. І не було суду, що найгірше. В селі ще й сьогодні про це пліткують. Нова пригода. Щодня. В усіх кутках! А хлопчак, у нього новий ніс. Нові губи. Він поїхав звідси. Не хотів бути порваним монстром з фальшивим носом. Я наводжу жах на всіх дівчат в околиці. Скажи, яка мати дозволить своїй доньці зустрічатись
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том на фермі, Мішель Марк Бушар», після закриття браузера.
