Читати книгу - "Ти станеш моєю, Zhelizna"

Розділ 4 (Герман)

— Германе, якщо тобі наша дружба дорога і ти не хочеш її втратити, то будь ласка, тримай субординацію. Я тепер твоя викладачка, якій зараз менше всього потрібно якихось зайвих проблем та пліток.

— Я тебе почув…

Почув, але на цьому все. Не можна втратити те, чого не було. Якщо Яра вважала наше спілкування дружбою, то я ні дня так не думав. Для мене воно завжди було чимось особливим і прекрасним. Щось, що мотивувало мене працювати над собою. 

Скільки б мені не було років: тринадцять чи вісімнадцять, я завжди тверезо мислив. Така жінка, як Яра, заслуговує особливої уваги та ставлення. Тому до кожної нашої зустрічі я ретельно готувався. 

Щоразу я намагався виглядати ідеально й радів тому, що завжди здавався людям старшим. Це могло хоч трохи компенсувати різницю у віці. А от над сформованістю та цікавістю доводилося працювати більше. Я не хотів бути для Ярослави дитиною, чию думку можна нівелювати.

Доводилося читати багато книг та статей. Я не знав, що більше сподобається Ярі, а тому чіплявся за все. Навіть просив батька більше брати з собою в офіс, щоб вливатися в адвокатську справу. Там я міг не тільки набиратися досвіду, а й дивитися на неї. 

Спочатку мені вдавалося приховувати свої почуття. Просто вони були не такими сильними і я сам до кінця не розумів їх. Але я ріс, а зі мною росла любов до Яри, яка з кожним роком ставала все більшою. Дійшло все до такого піка, що мене в буквальному значенні вивертало назовні від надлишку почуттів.

І тоді це почали помічати інші. Ще якщо батькам мені вдавалося тривалий час відверто брехати, то з Даном було гірше. Чоловік Яри з моїм дорослішанням став все більш ворожим. Напевно, відчував, що росте його конкурент. Та і я давав багато приводів для люті, особливо, коли намагався залицятися до його дружини. 

Я ненавидів Дана. Ненавидів за те, що він міг торкатися Яри, говорити їй як сильно він її любить. Ненавидів, бо хотів опинитися на його місці. І з цією думкою я жив стільки років. А сьогодні побачив, що обручка зникла і це вселило в мене надію. А що, якщо мій шанс нарешті настав?

Погляд, який до цього був прикований до тарілки з неторкнутим салатом, повільно підіймається, щоб поглянути на маму. Вона єдина, хто знає відповіді на мої запитання. 

— Яра розлучилася з Даном? — рука мами з виделкою застигає у повітрі, а разом з цим на обличчі з’являється подив. 

— Звідки ти знаєш? — мене бере злість за те, що матір навмисно уникала всіх моїх запитань про Ярославу. 

— Вона моя нова викладачка. Не складно було не помітити відсутність обручки, — подив стає ще більшим. 

— Вони не разом близько року, але офіційно розлучилися тільки три місяці тому. 

— Чому? 

— Ярослава дізналася, що у Дана є вагітна коханка, з якою вони разом тривалий час, — не розрахувавши сили, я стукаю кулаком по столі. Склянка, що стояла біля краю, від удару здригається і падає на землю. Але я навіть не зважаю на розбите скло. 

У глибині душі я мав би радіти, що моя жінка тепер вільна, але натомість мені кепсько. Я навіть уявити не можу якого болю завдав той покидьок Ярі. Де ж вона знайшла сили, щоб оговтатися? Але… а чи оговталася вона? 

— Чому ти мені нічого не розповідала? 

— А чим би ти зарадив? Тільки б гірше зробив їй. 

— Гірше? 

— Так. Ти чіпляєшся за Ярославу, бо вона твоя дитяча мрія, твій не закритий гештальт. Для тебе це все не серйозно! Сьогодні зізнався у почуття, а завтра почав зустрічатися зі своєю ровесницею. А для неї це удар, який після Дана вона не витримає. 

Слова матері звучали, як болючий ляпас. Невже і Яра такої поганої думки про мене? Невже і вона думає, що я хочу її завоювати, щоб потішити своє его? 

— Для мене це серйозніше, ніж ти можеш уявити, — гучно відсунувши стілець, я встав з-за столу. 

Апетит зник. 

— Ти ж зараз з Алісою, яка в тобі душі не чує. Дівчинка ладна робити все для ваших відносин. Відпусти вже нарешті Ярославу, дозволь вам спокійно жити. 

Я тільки негативно хитаю головою. 

— Не можу. Тим паче не зараз, коли в мене є шанс. 

— Про який шанс йде мова? — мама підвищує голос. — Ярослава не прийме тебе… — ні, я так не думаю.

Далі слухати це все у мене немає бажання. Я повертаюся до матері спиною і йду геть з їдальні. У мене зараз так багато інформації для розумів, що я не хочу витрачати енергію на пусті балачки. 

Я маю повернути прихильність Яри.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍