Читати книгу - "Наше озеро, OlenaSloth"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тут їй в око кинулась пожовкла корзинка на самому березі. Вона хотіла придивитись, але нічого розібрати не змогла. Попливла ближче і вже на самому березі їй стало зрозуміло, що вона побачила. Самотньо лежав той самий ківш. За майже пів року він зовсім пожовк. Листя рогозу скрутились, потріскались і переплетіння більше нагадувало сито, ніж колись повноцінну чашу. Та конструкція ще тримала форму. Черепаха згадала їх пригоди і ностальгія теплом огорнула наче в обіймах.
- От якби жабчик був тут! Він би точно щось вигадав, - сама до себе мовила черепаха.
Стало зрозуміло. Жабеня треба повертати.
Харків, 19.07.2024
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наше озеро, OlenaSloth», після закриття браузера.
