Читати книгу - "Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук"

Якщо сказати, що дракон був у глибокому шоці, то це нічого не сказати. Він був шалено, безумно вражений. І навіть трохи заповажав дівчину, котра, не вміючи плавати, прийшла на змагання з плавання.

От ви пішли б? А дракон, як ми пам'ятаємо, жінок не дуже поважав, бо були вони для нього лише засобом отримання насолоди та щоб їсти варили й в хаті прибирали. 

А Анжеліка сміливо й відважно кинулася викручуватися із безвихідної, здавалося б, ситуації. І викрутилася, як не крути (вибачте за тавтологію).

Отож, дракон лише руками розвів. Знову зиркнув на ту колобашку, яка зручно вмостилася між стегнами Анжеліки, і раптом... позаздрив тому шматку пінополіетилену.

Зловив себе на думці, що він, дракон-мільярдер, харизматичний бос і красень без вад та шкідливих звичок, мрія всіх жінок королівства Крепція милується опудалом, яке зараз стоїть перед ним у вигляді бочечки. Ну, хіба таке буває? “Ні, не буває”, - твердо вирішив сам для себе дракон.

А плавки промовчали, бо вони ж просто плавки, предмет одягу, і не можуть нам розказати, що деяка частина тіла дракона не була згодна з рішенням його здорового глузду.

Отож, спочатку всі поплавали. Анжеліка вперто бабралася при березі у своєму надувному жилеті та з колобашкою між ногами. Дракон проплив всеньке озеро кілька разів вздовж і впоперек, красуючись перед усіма жінками, але найбільше його цікавило, чи дивиться Анжеліка на нього, такого доладного плавця? А вона, як на зло, не дивилася.

Дві ж інші секретарки теж плавали, але біля них льопався Петро Помідор, він, за наказом боса, прийшов у довгих, до колін, плавальних білих шортах у дрібні крабики. І мав, я вам скажу, найпристойніші вигляд з усіх, хто брав участь в тому драконячому корпоративі.

І тільки вже всі вийшли на берег, і дракон вже в передчутті потирав в душі руки, що зараз Анжеліка, нарешті, зніме своє плавальне екіпірування й постане у нормальному купальнику перед ним. І він, нарешті, побачить її справжню. Оце як тільки сталося, то й пішов дощ.

Так! Я стримувала дощову погоду до кінця розділу. Але проти погоди не попреш. Дощ пішов, і все тут. Всі почали збиратися додому, бо хмар набігло видимо-невидимо, і навіть вдалині погримувало: і тепер віджети до вечора обіцяли грози і шквальний вітер. 

Дракон розчаровано простежив, як його секретарки зникають у фургоні, що мав везти їх додому, і похнюпився.

Не вдалося. Слід було придумати інший план. І назавтра, коли дівчата, всі троє, прийшли до офісу (Анжеліка в зелено-болотному балахоні), новий план був готовий!

*Camado - дууууже дорогий вугільний гриль!