Читати книгу - "Історія однієї з фей, Тетяна Собчук"

— Звичайно, — відповіла Глорія, — але краще ще попрактикуватися, тільки тепер давай з предметами, які тобі доведеться складати. 

— Добре, — радісно відповіла я. 

Ми так позаймалися до шостої вечора. І могли б ще, але в мене і дівчат почало гуркотіти в животах, сповіщаючи про те, що час поїсти. Ми спустилися на кухню, де бабуся закінчувала готувати на вечерю пасту із фрикадельками у томатному соусі.

— Ммм, як смачно пахне, — сказала я бабусі. 

— Спасибі, — відповіла вона, — ви вже закінчили займатися? 

— Так. 

— Тоді допоможіть накрити на стіл, через пару хвилин прийде мама з роботи і вечерятимемо. 

— Добре, — відповіла я. 

І ми з дівчатами пішли накривати стіл. За вечерею я представила дівчат своїй сім'ї та навпаки. Розповіла про те, що ми займалися, опускаючи в розповіді частину про фей.

Після вечері бабуся принесла сімейний альбом. Ми почали розглядати усі фотографії. Але на одній із фотографій дівчата зупинилися та запитали мене, хто це на фото.

— Це моя бабуся в молодості, коли викладала в університеті, — відповіла я, — а що? 

Дівчатка озирнулися довкола і переконавшись, що нікого поряд немає відповіли. 

— Ми тепер згадали на кого ти була схожа після перевтілення, — відповіла Джесс, — на свою бабусю в молодості. 

— Але як таке можливо, якщо я вас сьогодні познайомила? 

— Твоя бабуся — це одна з найвідоміших нам фей, — відповіла Глорія.