Читати книгу - "Сяйво світів, Алюшина Полина"

         Не бажаючи довго чекати, дівчина навіяла охоронцям термінову необхідність і важливість її прибуття, і ті пропустили її через усипані коштовним камінням золоті ворота прямісінько в тронний зал. Увесь зал був завішаний портретами королів минулого і їх драконів. Теперішній король сидів на величезному золотому троні. Увесь він якби світився від такої кількості золота і увесь вид його говорив, які багатства він має.

         Усі пальці короля були в перснях з коштовними каменями, сорочка розшита золотими нитками, червоні чоботи прикрашала золота парча, а червона із золотом накидка була перехоплена поясом, який складався із золотих пластин. Єдиною нічим не примітною деталлю одягу були чорні вузькі штани. Але найбільше дівчину вразила корона на голові у короля. Уся із золота вона звивалася на голові змією. У самому центрі змія роздвоювалася і перетворювалась на голови двох драконів, що дивляться один на одного. Лівий дракон був чорного кольору, а правий з чистого золота. Воістину це був Світлий король! На плечі у нього сидів червоний дракон, який шипів і уважно стежив за кожним рухом дівчини. Король був дуже здивований.

-        Що привело ельфа в мої краї? – Запитав король, знаючи, що ельфи ніколи не приходять до людини просто так. Дівчина підійшла ближче і стала прямо перед троном.

-        Ваша Величність, я прийшла попередити Вас про загрозу, що насувається. Скоріше про неминучий кінець.

-        У нас не було і немає ворогів. А дрібні сутички з Темним королівством не в рахунок. Наша бойова потужність непереможна. Ти даремно старалася.

-        Але я говорю не про темне королівство, а про жах, про який розповідали нам ще наші прадіди. У темних підземеллях народився дракон Смерті і він вже досить зміцнів, щоб покинути своє лігво. Нам необхідно бути готовим до його нападу.

-        Мій дракон попередив би мене про таку загрозу. Але він мовчить.

-        Твій дракон з вогняної стихії. А вона, як ти знаєш, несе в собі не лише творення, але й руйнування. Не дивно, що він не помітив тонкі коливання матерії, що руйнує наш світ. Хоча дракон смерті вже досить зміцнів, але він ще дитя. Але ти, людина, не міг не помітити зміни у своїх людях, зміни в природі. Чи не так? І дракон твій весь час поглядає у бік темної гори Хронос, до якої прилітає все більше і більше пакартисів.

-        Все вірно, але я не надавав цьому великого значення. Ваша королева знає, що ми в  вічній боротьбі із Темним королівством. І, як наслідок, ми маємо наслідки. Але все це розмови. Я б хотів почути вагоміші докази. У мене немає настрою вплутуватись хоч в яку-небудь війну. І якщо ти закінчила, прошу покинути мій палац.

         У цей момент влетів чорно-блакитний дракон, і королю здалося, що щось змінилося у вигляді цієї ельфійської дівчини. Чи то туніка стала довшою, чи то чобітки піднялися вище, чи то волосся розсипалося по плечах золотою хвилею. І тут король зрозумів – на голові у простої ельфійки блиснула смарагдами золота корона. Тепер вже Світлий король встав зі свого трону і низько вклонився королеві ельфів. Впізнавши Емію, Світлий король перейшов з офіційного на звичайний тон і широким жестом запросив дівчину сісти на свій величний трон. На що ельфійська королева відповіла абсолютною згодою. Червоний і чорно-блакитний дракони кублом каталися по підлозі.

         Піднімаючись по сходах до королівського трону, Емія з хитрою посмішкою на обличчі вимовила:

-        Знаєш, Аран, ти змушуєш мене удатися до останнього засобу. З цими словами королева підтягнула до себе дорожню сумку, що низько висіла, і дістала з неї стародавній свиток.

-        О! – Розкрив очі від здивування Світлий король. – Це, це, це те, про що я думаю?

-        Ага. – З ще більшою посмішкою відповіла Емія і розкрила свиток, явивши тим самим погляду Світлого короля прадавню реліквію – чарівну ельфійську карту. Аран від захоплення аж трохи відкрив рота і увесь подався вперед, щоб краще розглянути карту. Він вважав її вигадкою, казкою для малюків. Але таємно сподівався коли-небудь побачити її своїми очима.

-        Ось, Аран. Дивися уважніше. Якщо важко, закрий очі. Світлий король чув від свого діда, чому карта ельфів була незвичайною. На неї важко було дивитися людині. Тільки ельфи вміли управляти цією магією. Люди, яким довелося бачити цю карту, закривали очі і зосереджувалися. І опинялися в тому місці, про яке думали. Аран спробував дивитись на карту, але щойно показалася темна гора Хронос, закрив очі.  Так він стояв всього декілька секунд, але і цього виявилося достатнім, щоб його дракон завив від болю.

         У ту ж мить одним рухом королева Емія згорнула карту, сунула її в сумку і підтримала короля світлих людей, що падав.

         Довго король Аран не міг розплющити очі, але коли він це зробив, в них застиг жах. На його скронях стала вимальовуватися сивина. Він подивився на Емію і подумки поставив їй питання.

-        Так, Аран. Це може статися дуже скоро. Нам не можна зволікати. Потрібно терміново вирушати до Огни. Навіть якщо він відмовить нам, потрібно прохати його відкрити свої сховища для пошуків відповідей на темні питання. 

-        Але він дуже впертий. Ти ж знаєш, - ледве чутно прошепотів Аран, - багато століть тому багато людей пішло до нього через необачність мого батька. І йому не раз була потрібна допомога, але він жодного разу по неї не звернувся. А я жодного разу сам цю допомогу не запропонував. Чи послухає він мене тепер, коли став таким же могутнім, як я?