Читати книгу - "Темний ліс"

я встиг би скасувати запуск! — офіцер Редер у моніторній залі НПРО, Командному центрі Системи національної протиракетної оборони США, пожбурив мишу. Він був далеко — на глибині 300 метрів під горою Шаєнн у Колорадо-Спрінгз.

— Я подумав, що це фальшива тривога, коли спрацювала система попередження, — похитав головою відповідальний за спостереження орбіти офіцер Джонс.

— Якою ж тоді була ціль атаки? — поцікавився генерал Фіцрой, новопризначенець. Управління НПРО становило лише частину його обов'язків, і в цих питаннях він ще мало тямив. Генерал кинув погляд на скляну стіну з моніторів, намагаючись за інтуїцією відшукати там звичний графічний інтерфейс, подібний до того, що був у нього перед очима в центрі управління польотами НАСА: червоні лінії ліниво зміїлися розгорнутою двомірною картою Землі. І хоча врешті-решт лінії формували синусоїди, людина з вулиці могла подумати, що звідти ніби щось вистрілює у космос. Проте ніякого графічного інтерфейса тут не було: криві на кожному з екранів перепліталися без жодної логіки, мов абстрактний малюнок. Що вже й казати про екрани з рядками чисел, які прокручувалися з шаленою швидкістю. Здавалося, ті шифри могли розуміти лише чергові офіцери НПРО, які зовсім не виказували поваги до його чину.

— Генерале, ви пам'ятаєте, як минулого року астронавти замінювали покриття віддзеркалення багатофункціонального модулю МКС? Вони впустили тоді замінену стару плівку, і під дією сонячного вітру вона розгорнулася знову.

— Але… ця інформація мала бути включена до бази даних щодо цілі.

— Так. Вона тут є, — Редер розгорнув сторінку за допомогою миші. Під блоками складного тексту, масивів даних і незрозумілих форм містилася неоковирна фотографія на чорному тлі, зроблена, швидше за все, наземним телескопом. Деталі розгледіти не вдавалося через високу здатність сріблясто-білої поверхні об'єкта до відбиття світла.

— Майоре, якщо ви мали цю інформацію, чому не скасували запуску?

— Пошуковий модуль системи в автоматичному режимі звіряє вказівки щодо цілі з наявною базою космічних об'єктів. Швидкість реакції людини надто повільна, щоб вчасно прийняти рішення. Але старий масив даних ще не переведений із попереднього формату файлів у новий, тож пошуковий модуль системи не має з чим звірятися, — відповів Редер з образою в голосі. У його словах відчувався докір: я за секунду замінив собою суперкомп'ютер НПРО, вивівши на монітор інформацію про об'єкт, а тепер маю терпіти ще й це прискіпування.

— Генерале, наказ про перенесення зони відповідальності НПРО надійшов у космічний простір до впровадження змін і налагоджування програмного забезпечення, тож система стала на бойове чергування без доопрацювання, — сказав черговий офіцер.

Фіцрой промовчав. Зайва балаканина у приміщенні Центру управління лише дратувала його. Перед ним розгорнулася перша планетарна система захисту всього людства, проте це була лише стара система НПРО, просто спрямована із Землі в космос із різних точок, розкиданих континентами.

— Я гадаю, ми повинні закарбувати цей історичний момент для нащадків, — несподівано схопився Джонс. — Це перший випадок, коли людство завдало удару спільному ворогові!

— Проносити камери всередину суворо заборонено, — холодно відповів Редер.

— Капітане, про що ви говорите? — Фіцрой несподівано розлютився не на жарт. — Система не розпізнала дану ціль як ворожу. Який це «перший удар по ворогові»?

— Ракети-перехоплювачі оснащені ядерними боєголовками, — вимовив хтось після незручної паузи.

— Так, 1,5 мегатонни в тротиловому еквіваленті, то й що?

— Зовні майже темно. Враховуючи місцеположення цілі, ми можемо побачити спалах!

— Ви це можете побачити й на моніторі.

— Ззовні картина буде значно цікавіша, — сказав Редер.

— Я… Моя зміна на чергуванні скінчилася, генерале, — нервово тупцюючи, мовив Джонс.

— Моя теж, — додав Редер. Насправді це було лише виявом пошани з їхнього боку. Фіцрой обіймав посаду Старшого координатора Ради оборони Землі, не займав посади в НОРАД і НПРО та не мав там повноважень.

Фіцрой махнув рукою:

— Я не ваш командир. Робіть, що вважаєте за потрібне. Тільки нагадую: нам, можливо, доведеться ще довго працювати пліч-о-пліч.

Джонс із Редером щодуху наввипередки рвонули назов ні. Пройшли крізь десятитонні двері протирадіаційного захисту й видерлися на вершину гори Шаєнн. Над ними ясніло вечірнє небо, проте ніякого ядерного вибуху в космосі вони не побачили.

— Він має бути он там, — Джонс вказав пальцем.

— Можливо, ми запізнилися, — відповів Редер. Саркастично посміхнувся й запитав: — Вони справді вважають, що софон знову розгорнеться у вимірах із малим числом?

— Не думаю, що він дасть нам другий шанс. Він наділений інтелектом, — відповів Джонс.

— Усі погляди НПРО прикуті до космосу. Хіба не лишилося жодних загроз на Землі, від яких потрібно захищатися? Навіть якщо всі країни-спонсори тероризму перетворяться на агнців, ОЗТ нікуди не зникла. — Редер пирхнув. — Ці військові експерти у РОЗ тільки й мріють отримати якнайшвидші результати, байдуже, які. Фіцрой — один із них. Тепер вони можуть голосно стверджувати, що перший рубіж Системи оборони Землі збудовано, хоча у технічному плані майже ніяких змін не впроваджено. Єдиною метою системи на сьогодні є запобігання її розгортанню у вимірах макросвіту на навколоземній орбіті. А технологія — ще простіша за ті, що застосовуються для перехоплення власних ракет. Адже якщо вона все-таки з'явиться, то площа, по якій можна буде завдавати удару, — величезна… Капітане, я насправді запросив тебе піднятися сюди, щоб сказати ось що: чому ти поводишся, мов мала дитина з цим фотографуванням першого удару по ворогові? Навіщо третируєш генерала, га? Хіба не бачиш, що то за один, який він зашорений?

— Але хіба це для нього не комплімент?

— Він один із найкращих піарників у армії. І ти гадаєш, що на прес-конференції він заявить, буцімто першим ударом по ворогові був запуск ракети через помилку й недосконалість системи? Вони з колегами оголосять це вдалим тренуванням з відсічі реальній загрозі. Ось побачиш, — із цими словами Редер влігся на землю, широко розкинув руки, та почав із сумом роздивлятися зорі, що засвітилися в нічному небі. — Ти знаєш, Джонсе, якщо со-фон і справді знову розгорнеться, це буде вельми люб'язно з її боку. Дати такий шанс її знищити!

— І яка з цього буде користь? Уже відомо, що їх бозна-скільки летить до Сонячної системи, а скільки вже тут… І чому ти називаєш софон «вона», а не «він» чи «воно»?

Обернене до неба обличчя Редера набуло мрійливого виразу:

— Учора китайський полковник, який щойно прибув до центру, сказав: вони називають софон ім'ям японської жінки