Читати книгу - "Заборонене кохання , Темний Лист Кохання"

Розділ 6: Речі, які не повинні кидатися в очі

Наступного дня ми повели себе так, ніби нічого не сталося. Ніби парк, поцілунок, її пальці в моїй руці — це просто ще одна сцена з фільму, який ми переглянули і забули.

Микита запропонував знову влаштувати вечерю на терасі. Зазвичай це робила Олена Ігорівна, але цього разу ми самі — гриль, соуси, овочі. Вона з’явилась пізніше, в сорочці кольору неба, трохи розкуйовдженим волоссям і легким макіяжем, ніби щойно прокинулась… або ніби поспішала.

Я не міг відвести погляду — на її сорочці були дрібні складки, незвичні. Не так, як коли щойно зняв з плічок. Шви перекручені, ліва манжета застібнута на інший ґудзик, нижня частина трохи висмикнута з-під спідниці. Дрібниці. Але я знав, чому вона так виглядає. Я знав, бо я був причиною.

І тут я побачив, як Микита подивився на неї. Не довго, не підозріло. Але потім — на мене. І в його погляді щось змінилося. На якусь секунду — недовіра, спалах здогадки, як у фільмах, коли герой помічає зайву деталь на місці злочину.

— Ти знову їй допомагав щось з книгами? —  запитав він.

— Що? — я розгубився.

— Просто, — він кивнув на її сорочку, — у неї завжди ідеально все сидить. А сьогодні якось… ну, не знаю. Дрібниця.

Олена усміхнулась, сіла навпроти нього і взяла келих вина.

— Буває, — сказала вона. — Не завжди ж бути ідеальною.

Я бачив, як він ще раз подивився на неї. У його погляді з’явилась тінь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍