Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

— Я випив всього пів скляночки. 

— Не важливо. Відчепися, а?

Кілька хвилин ми йдемо в тиші. Я щулюся під прохолодним вітром і бажаю скоріше потрапити додому. Не дарма я не любитель тусовок. Не дарма відчувала дупою, що сьогодні варто залягти на дно. 

Я не встигаю вимовити і слова, щоб запитати чи вільна машина, як Кирило хапає мене на руки і несе в невідому сторону.

— Відпусти мене, ідіот!  Зараз же!

— На нас всі в тріщаб’ються, веди себе стримано, - незворушно вимовляє він, зупиняючись поруч зі своїм автомобілем.