Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

Глава 13.1

— Так-так, я дивлюс-ся, цього разу мої пси знайш-шли щось справді варте уваги, — вимовив демон, трохи розтягуючи шиплячі та свистячі звуки. — Яка приємна нес-сподіванка: жива обдарована кров і один із мішанців, що має чверть демонічної сутності!

— Ми знайомі? — Хальвард кинув швидкий погляд на Йорунн, переконався, що вона вже оговталася від поштовху темряви. Потім знов повернувся до демона, неквапливо витяг меча й багатозначно хитнув його у руці. — Не пригадую, аби зустрічав тебе раніше.

— Скоріш за все лише чув, як і я про тебе, — демон заклав руки за спину й схилив голову до плеча, не поспішаючи, втім, нападати. Він шумно втягнув носом повітря й облизнувся, ніби намагався розпізнати запахи на смак. — Мене попереджали, що ти можеш заважати. Тепер зрозуміло, чому. Іноді до радників варто прислухатися, навіть якщо вони слабкі й не обдаровані чоловічки. 

Хальвард завмер, його спина напружилася, але Йорунн вже й без того зрозуміла, що цього разу справи дійсно кепські. Рогатий задоволено гмикнув:

— Бачу, починаєте розуміти. То що ви двоє шукаєте на мості? Можливо, хочете потрапити додому, не сплативши мито за прохід? — червоні вуглинки очей спалахнули передчуттям розваги. Зараз уся увага істоти була спрямована тільки на Хальварда. — Як неввічливо. Втім, сьогодні я у гарному настрої: віддай мені дівчину, і зможеш піти.

— То тепер ти виконуєш роботу брамника? Яке приниження. І, до речі, не пам'ятаю, щоб заборгував тут бодай комусь. Геть з дороги — і не постраждаєш.

— Наважуєшся погрожувати мені, байстрюче?

— Ввічливо прошу, — холодно відгукнувся Хальвард.

— А якщо не відійду? Подряпаєш мене ось цією тріскою? — демон презирливо кивнув у бік меча. — Ви, люди, занадто слабкі та схильні до пристрастей. Навіть якщо шансів на перемогу немає, ви продовжуєте огризатися. Ти ж розумієш, що у разі сутички я пожеру спочатку тебе, а потім і її також? 

— Ну чому ж? — постать Хальварда потекла туманом, змінюючись, розмазуючись і набуваючи схожі з противником риси. Настільки схожі, що Йорунн чи не вперше осягнула значення спадку чверті демонічної крові.  — Може це я вб'ю тебе. Вирву твоє серце, розчавлю його, а потім піду туди, куди збирався, і ніхто мені не завадить.

— Он воно як, — весело вишкірився демон, але погляд його поважчав. — Давай-но перевіримо, жалюгідний покруч.

У пазуристій руці виник довгий вигнутий клинок, демон хитнувся і зробив крок у бік Хальварда.

— Тепер теж не лізти з допомогою? — поцікавилася Йорунн, оголюючи зброю.

— Просто постарайся не померти, — голос Хальварда змінився: став нижчим й загрозливим. Настільки зосередженим маг не ставав навіть під час двобою з Ульфом.  — І не підставляй спину псам.

Це було дуже дотепне зауваження: гончаки справді могли з'явитися будь-якої миті. Йорунн напів обернулася, прикинула потрібну для бою й втечі відстань.  Три захисні контури один за одним зірвалися з її рук, створюючи заплутану і складну структуру лабіринту навколо. Зупинити не зупинить, зрештою демонам темрява підвладна набагато більше, ніж людям, але точно затримає. А тим часом порятунок був до образливого близько: до переходу залишилося буквально пара десятків кроків. Треба лише увійти в тінь скелі, щоб покинути міст-між-світами. Тільки от як позбавитися рогатої потвори?

Демон широко розмахнувся й рушив уперед. Лезо його клинка свиснуло там, де секунду тому була голова Хальварда. Правитель відхилився, рубанув по ногах, але не дістав й відкотився вбік. Повітря здригнулося від потужного удару крилами, Хальвард віддалився щонайменше на кілька метрів, змушуючи тварюку рушити слідом й дати спокій Йорунн. Наступний його рух приховав спалах вогню, від дзвону сталі об сталь вуха заклало. Демон позадкував, витер кров від глибокого порізу на передпліччі.

— Дряпаєшся? Так навіть цікавіше, — усміхнувся він й знову напав.

Хальвард закрився останньої миті й відступив, стрімко збільшуючи відстань. Демон рвонувся слідом, намагаючись перетиснути суперника швидкістю і міццю, але втратив пильність. Клинки брязнули, ковзнули, зчепилися гардами. Хальвард, зовсім як колись давно на тренуванні з Ульфом, вивернув зап'ястя супротивника й одразу ж завдав жорстокого влучного удару кінцем руків'я по обличчю істоти. Навсібіч приснула чорна кров.

Демон зашипів від болю, впустив клинок й наосліп полоснув суперника кігтями. На жаль, вдало: усіяний металевими заклепками чорний одяг розійшовся довгими клаптями й забарвився рідким вогнем. Хальвард застогнав й похитнувся, втрачаючи рівновагу. Другий хвиський удар вибив зброю з його руки, третій перекинув на спину.

Дві оповиті мороком постаті зчепилися мертвою хваткою і покотилися по землі. У повітря бризнули кам'яні осколки, здійнявся пил. Простір наповнився гарчанням і хрипом, повітря до самих хмар розітнули вогняні розчерки.

Роздивитися, чим закінчиться сутичка Йорунн не встигла: зграя гончаків все ж дісталася пустки. Потвор було не менше десятка. Чотирилапі хижаки дійсно заплуталися у лабіринті й тепер намагалися прогризти перешкоду іклами або розірвати кігтями. Втім крилатих демонів захисний контур затримав хіба що на пів хвилини. Мов хижі птахи вони знижувалися й у польоті драли магічне плетіння цілими шматками. Одного Йорунн збила просто тіньовим списом просто у повітрі, другого проштрикнула мечем, третій ковзнув по її волоссю кінцями крил та збив з ніг, але й сам втратив рівновагу й покотився по землі клубком чорного диму й кіптяви. Йорунн пружно підвелася й розрубала клубок одним точним ударом меча. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍