Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

- 31 -

Артур готовий роздерти кожного аби лише заспокоїти свою лють, та знає, що вбивство істоти зовсім не полегшить його біль. Смертна дівчина йому потрібна не лише щоб звільнити свій клинок, тепер вона становила більшу цінність.

Альвгред не хотів чинити необдумано, тож цілих сім днів він зважував свої рішення та прораховував свої дії, які б привели його до успіху. Він не мав права на помилку, особливо після витраченого часу на пошуку зброї.

— Мій господарю, що накажете?

Глуханя весь час стояла в залі, уважно спостерігаючи за Альвгредом. Його істинна подоба не мала привабливого вигляду як і його душа. Альви були єдиним видом серед всіх істот, чия зовнішність напряму залежала від їхньої душі.

— Приведіть мені дівчину. Цілою і неушкодженою.

— А що із мисливцем робити та його лісовим духом? — запитав Грегоріус.

— Можете вбити.

Істоти зникають із зали перед цим покірно схилив голову виражаючи пошану. Після зникнення по сторонніх ландваетт з’являється біля Артура, її голова нахилена в невеличкому поклоні, а ще її обличчя наполовину вкрито совиним пір’ям.

— Чи правильно посилати перевертня, глуханю та ланон ши до сутінкового мисливця? Хіба не краще було б відіслати більшу кількість?

— Вони все одно помруть, — байдуже вимовляє Артур, дивлячись у вікно й намотуючи на вказівний палець своє сріблясте пасмо волосся.

— Тобто помруть?

— Луха сказала чітко, що їхня магія пов’язана, а отже за ці дні тиші, вона мала б опанувати її, — Альвгред широко й задоволено всміхається, Ейвіс це не подобається, але вона нічого не виказує. — Мені потрібно перевірити настільки вона володіє магією.

— Що це змінить?

— О-о, моя люба, це багато що змінює, — тіло Артура тремтить від приємного хвилювання. — Вона не просто звільнить клинок, я звільню завдяки їй свою Маргарет. Яна не просто має таку зовнішність як в моєї дружини, вона її пряма реінкарнація. А отже чим більше смертна дівчина використовуватиме магію, тим більше її душа ставатиме вразливішою. Треба лише трішки почаклувати, і моя Маргарет повернеться до мене!

Лілліан стискає міцно щелепи від чого шкіра на обличчі натягується, вона непросто ревнує, вона вибухає від емоцій. В її голову приходять не зовсім хороші думки про вбивство смертної дівчини, щоб назавжди позбутися суперниці.

«Я повинна втрутитися» — думає Ейвіс, — «якщо сутінковий мисливець завадить всьому цьому, Артуру ніколи не оживити душу своєї дорогоцінної Маргарет!»

— Лілліан, ти також вирушай, — не очікувано говорить Артур. — Я хочу детально знати чим все закінчиться.

— Слухаюсь, — Ейвіс крадькома всміхається, і відразу ж відправляється до помешкання Роріксона.

***

— Це справжній успіх! — пак плескає в долоні, дивлячись на смертну дівчину, перебування якої в помешканні стало надто звичним. — Влад, якщо так продовжиться, їй не буде рівних в чаклунстві!

Яна всміхається на похвалу від лісового духа. Їй справді приємно чути, а ще більше їй приємно відчувати не просто свою значущість, а й те, що вона також щось може зробити. Левіна не просила здібностей, але тепер коли вона відчуває магію яка розноситься по венах, почуття покращується, а самовпевненість  міцнішає. Левіна тепер може себе захистити, захистити дорогих їй людей. На останньому її посмішка тьмяніє, адже розуміння того, що в її житті більше не залишилось  дорогих людей, пробиває її тіло до холодних мурашок.

— Я піду приготую нам обід.

Сильвестр зникає, і після цього Владислав відразу ж скорочує дистанцію з Яною.

— Що з тобою?

— Ми ж домовлялися, — вона відступає на крок від мисливця, але він вчасно перехоплює її, беручи за зап’ястя. — Тримати дистанцію, — її голос тремтить, та Роріксон все одно не відпускає. — Якщо так продовжиш…

— То що?! Тобі зірве дах й стрибнеш в мої обійми?

Його слова скоріше були викликом.

— Влад, я ж тобі вже пояснювала, — Левіна намагається висмикнути руку з його цупкої хватки, та він тримає сильніше аніж її спроби звільнення. — Контакт лише при необхідності.

— Так зараз і є ця необхідність. Ми тиждень працювали над твоїми вміннями , щоб ти не була беззахисною мішенню. І так, ми домовилися, що контакт при необхідності, але також ми домовилися бути чесними один перед одним. Ти ж сама це запропонувала. А тепер… я ж бачу, що щось не так, але ти мовчиш.

— Мене гнітить думка про те, що зараз я можу стійко дивитися небезпеці в обличчя, і шкодую, що не могла цього раніше. Може тоді, моя тітка Рита лишилася б живою!

Її очі скляніють, і Роріксон робить те, що зовсім не входило в його плани. Він пригортає її до себе, ніжно обіймаючи. В обох серце вилітає з грудей, бахкає закладаючи барабанні перетинки у вусі. Магія відгукується, вивертається в них обох, і це змушує тремтіти їхні тіла.

— Якщо ти не припиниш, — її голос низький, — я не зможу контролювати себе.

— А може й не треба? — Владислав відсторонюється, обережно заглядаючи в її очі. — Хіба тобі не цікаво? — він наближується до її губ надто близько, але не цілує, вибір залишає за нею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍