Читати книгу - "Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Для штурму будівлі СБУ потрібен був БТР. У Луганську на той момент таких машин було дві — одна у прикордонників, інша в полку внутрішніх військ (тому самому, який «не зміг» виїхати на штурм своєчасно). Командування ВВ знову відмовилося допомагати СБУ і заявило, що їхній БТР «зламався». Після цього Петрулевич через Антитерористичний центр СБУ запросив БТР у Луганського прикордонного загону. Начальник загону отримав наказ передати БТР СБУ, але відмовився його виконувати — Петрулевичу він заявив, що «один БТР закриває весь кордон, і він його не віддасть». У підсумку, на другу ніч штурм провести теж не змогли.
9 квітня українські спецслужби знову були готові штурмувати будівлю. Але, за словами Петрулевича, його люди напередодні перехопили переговори бойовиків, які казали, що міліція в разі штурму «має прикрити їх вогнем». Після цього штурм знову скасували, адже раптом гостро постало питання, на чиєму боці у цій ситуації діє голава обласного МВС генерал Володимир Гуславський.
«Куди штурмувати? Ми підемо вперед, а нас розстріляють!» — передавав розмови своїх бійців Олександр Петрулевич.
Його заступник Олег Животов запевняв, що СБУ перехоплювала розмови лідерів «Армії Південного Сходу» — Болотова і Рєльке. «Ти, Валєра, визначся — ти в команді Гуславського або в моїй», — нібито казав Рєльке Болотову. На підставі цих перехоплень Олег Животов, до речі, вважає, що бойовиками насправді спочатку керував не Болотов, а «Німець».
Це остаточно дезорганізовувало весь процес підготовки штурму, адже начальник УМВС Гуславський входив до анти–терористичного штабу, і виходило так, наче бойовики мають у штабі свою людину. Олександр Петрулевич стверджує, що двічі звертався до центрального апарату СБУ, щоб вирішити питання з відставкою генерала Гуславського — 7‑го та 9 квітня. «Я писав, що, якщо не замінити губернатора Болотських та Гуславського, ми втратимо цю область», — розповідав він у суді через три роки після подій. Але якщо такі звернення від Петрулевича й були, то прислухатися до них не поспішали. Гуславський пропрацював на своїй посаді до кінця квітня і подав у відставку тільки тоді, коли ситуація вже стала некерованою.
Навколо захопленої будівлі СБУ почали швидко зростати барикади. У Луганську, як і в Донецьку, міліція абсолютно не перешкоджала сепаратистам у такому облаштуванні. Кілька днів до будівлі вільно їздили вантажівки з покришками, дошками та іншими матеріалами, придатними для спорудження барикад. Перекрити під’їзди до захопленої СБУ та не пропускати туди вантажівки могла б міліція, але правоохоронці не заважали сепаратистам укріплюватися.
Подібним чином правоохоронці Донбасу працювали всю весну 2014 року. У відповідь на всі питання та прохання прихильників територіальної цілісності України приборкати сепаратистів і навести в Донецьку і Луганську хоч якийсь порядок співробітники МВС зазвичай давали одну відповідь — міліція поза політикою. Всередині системи МВС панувала повна деморалізація, адже вони виявилися «крайніми» під час подій на Майдані.
Розуміючи, що допомоги від МВС не буде, керівництво СБУ так у підсумку і не наважилося на штурм захопленого луганського Управління. Втім, Валентин Наливайченко, який очолював СБУ у 2014 році, пізніше почав стверджувати, що його підлеглі були готові до штурму і не відбувся він лише тому, що виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов віддав наказ не штурмувати будівлю. Сергій Пашинський, який очолював у 2014 році Адміністрацію президента, у відповідь на це звинуватив у бездіяльності самого Наливайченка.
Усі можливі зусилля для скасування штурму луганської СБУ доклеїли також політики з Партії регіонів. Зокрема, народний депутат від Партії регіонів Сергій Дунаєв, який входить до найближчого оточення Юрія Бойка. За словами Сергія Корсунського, Дунаєв одразу ж з’явився у захопленій бойовиками будівлі СБУ і довго перебував там, щоб не допустити штурму.
«Дунаєв пробув близько шести днів. Шість діб він був там (у будівлі СБУ. — Авт.). Була загроза штурму, тому пішли хоч якісь меседжі до Києва, що тут перебуває народний депутат Дунаєв, щоб не було штурму будівлі. Намагалися, щоб тих людей почув Київ. І це подіяло, почали вести переговори», — розповів Корсунський. Також зробити заяви, стати перемовниками, увійти до будівлі та якимось іншим чином стати частиною діалогу намагалися тодішні кандидати в президенти Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Михайло Добкін та кілька народних депутатів від Партії регіонів, зокрема Сергій Горохов та Володимир Медяник.
У квітні 2014‑го регіональні політики, мабуть, ще вірили, що контролюють проросійський рух, і розраховували нарешті реалізувати свій старий план — налякати Київ стихією народного гніву, а потім виторгувати у нього автономію в обмін на посередницькі послуги з улагоджування конфлікту.
«Люди не говорять про проголошення республіки, бо розуміють, що для цього немає юридичних підстав. Вони говорять про те, що народ повинен визначитися, в якій країні він хоче жити, як хоче платити податки. Також вони хочуть, щоб місцеві органи влади та губернатори обиралися на місцях. Люди не визнають нинішньої влади», — коментував ситуацію журналістам народний депутат від Партії регіонів Сергій Горохов.
Його слова були очевидною маніпуляцією. Нардеп не стільки передавав слова сепаратистів, скільки приписував їм власні вимоги. Зрозуміло, що про юридичні підстави своїх дій бойовики думали в останню чергу. До того ж, у будівлі СБУ перебувало кілька угруповань, вимоги яких суттєво різнилися: одні вимагали федералізації, інші — створення Новоросії, треті — приєднання Донбасу до Росії.
Як і інші регіонали, Горохов наполягав, що захоплену СБУ не можна штурмувати, і найкращий вихід із ситуації — виконання вимог Болотова та його людей.
«У жодному разі не повинно бути штурму будівлі СБУ. Ні краплі крові не має пролитися, тому що це буде крахом для нашої країни. Люди готові скласти зброю, якщо піти з ними на компроміс. Кожна сторона повинна зробити крок назад, відступити і домовитися. Нинішній владі потрібно почути вимоги і сісти за стіл переговорів. Тому що люди, які перебувають у будівлі, представляють Луганську область», — говорив народний депутат.
8 квітня до захопленого будинку СБУ увійшов Сергій Корсунський. Він стверджує, що відразу підійшов до Болотова, з яким був знайомий, і розповів йому про свої контакти з українською владою. Корсунський запропонував Болотову послуги переговірника, і той погодився. Між сепаратистами в СБУ і владою в Києві почалися торги, суть яких зводилася до такого: Турчинов призначає на ключові посади в регіоні людей, які
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський», після закриття браузера.
