Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дзвоню сестрі перед входом до футбольного клубу. Прошу казати, що я сьогодні у неї в гостях, а то надто зачастила до подруги. От чомусь перед зустріччю з Глібом хвилювалася менше, відчувала, що довго не затримаюся та додому повернуся в тому ж вигляді, як і виходила.
Одне лише слово - Ведмідь, вже додає хвилювання. Сукню на зустріч з ним не одягала. Приїхала, як зазвичай на зміну, в джинсах, футболці та кедах. Якщо і цей поведе на каток, то я буду готова.
- Алю, добре, прикрию, не хвилюйся. Але нехай від батьків поки хлопця приховуєш, то сестрі можна його показати? Терміново привези познайомити, - просить Карина, моя сестричка допитлива.
- Ой-й... поки не можу. Він сильно зайнятий, - відмовляюся.
- Якщо зайнятий, тоді чому ти на нього час випрошуєш? Вдома сиди!
Ось уже починається.
- Та я й не для хлопця. Серйозно ні з ким не зустрічаюся.
- Еге-еге, не з хлопцем вона на побачення милиться. Сестричко, мене не обдуриш. Хто він? Як звуть? Я ж відчуваю, ти готова бігти до нього з усіх ніг.
Бачила б сестра, як я від нього тікала.
- Карино, ти мене прикрий, а я тобі потім все-все докладно розповім. Справа у тому, що хлопець не один. І це... - відходжу до кущів і тихіше продовжую, - це пов'язано з ворожінням. Серйозна справа, розумієш?
Сестра регоче, взагалі розуміти не намагається.
- Знову ти за своє. Скільки разів тобі повторювала, серце вибирає не мітками? Озирнутися не встигнеш, як вже летиш з ним в обнімочку, і плювати на обряди з ворожінням.
- Коли полечу, тоді обов'язково згадаю тебе, - обіцяю.
Старша сестра не перейнялася обрядом від бабусиної сусідки. Притому, що їй випав всього один наречений. За передбаченням, він повинен був завдяки сестрі випасти з вікна. То все і збулося. Наш тато допоміг йому!
Проте Карина не дякувала за перевірку хлопця на міцність, а довго потім ображалася на тата. З чоловіком її все добре, падав з першого поверху нашого будинку, приземлився вдало. Але до сих пір при вигляді тестя блідне та відходить подалі від вікон.
Що є то є... наш тато-тренер окреме для хлопців випробування.
На роботі скорочений день, знову якісь збори у тренерів. Повз мене пробігають хлопці з Лідергол, один з них ненадовго затримується. Звужує очі і пронизує буйно-зеленою увагою.
- Знову втечеш з побачення, Зірочко?
Схоже, досі не забув, ображається.
- Не втечу. Погодилася вже, - намагаюся не показувати хвилювання.
При вигляді Ведмедя ще більше інстинкти в мені загострюються. Відразу всі - і ті, що лякають, і ті, які ваблять спробувати.
- Приїхала на роботу без байка. Тож далеко не втечу, - ще так підтверджую згоду.
- Ну ти і з байком від мене б не втекла. Обіцяю, побачення тобі запам'ятається надовго. Від захвату будеш стрибати вище голови.
- Мишко, краще не лякай, - не витримую ведмежої інтриги.
- Я буду поруч, тому не варто боятися.
Чомусь спокій від обіцянки футболіста з хитрою усмішкою, приходити не поспішає.
- Скажи хоча б, куди ми підемо?
- На чергову дахозносну акцію. Там таке буде незвичайне і захоплююче. М-м... Ну гріх адже відмовлятися. Тим паче ми акції любимо, - підморгує. - Але зауваж, Алінко, побачення за моїми правилами. Якщо відмовишся, тоді роблю терміновий масаж.
- Де ти знаходиш ці акції? - не перестаю дивуватися ведмежій удачі.
- Вони відчувають, що я буду з тобою, і самі на голову падають, - постукав себе по чолу.
Тренер, він же мій тато, знову обурюється, застукавши Дарського не біля команди. На що Мишко бадьоренько бреше, мовляв, шнурки зав'язував, у горлі пересохло, води попросив.
Ну і брехун.
До кінця робочої зміни гублюся в здогадках. Що міг вигадати Ведмідь?
Сподіваюся, після чергової “акції” виживу? Особливих потрясінь не відбудеться? Якби не залишила його одного після масажу, напевно, думалося б не настільки з побоюванням. Надто вже незвичайні зустрічі у нас виходять. Божевільні, якщо назвати вірніше.
І ось-ось! Інтуїція знала, вирувало передчуття, що Дарський задумав щось надто підступне. Та він геть знахабнів!
Потрясіння починаються з першої хвилини побачення.
- Такі мої правила, Зірочко, - Ведмідь терпляче ігнорує всі обурення. - Ти їдеш на перше місце побачення із зав'язаними очима в наручниках. Зауваж, я не чіпаю ноги, і не зв'язую мотузками, щоб на твоїй ніжній шкірі не залишилося відмітин.
- О, то мені ще “дякую” треба казати? - невдоволено пирхаю.
- Скажи, чому б і ні. Поцілунок ще можеш додати.
- Дарський!
- Подобається моє прізвище? - ближче посувається. - Твоїм голосом особливо пікантно звучить, тож називай, не стримуйся. І давай, твої прегарні оченята прикриємо. У нас тут дещо є. Впізнаєш?
Витягує з бардачка мій червоний шарфик.
Наче як нагадування, що він мені піддався, довірився. Отже, і я повинна тепер його правилам підкоритись. Інакше підступною залишаюся тільки я, а не він, який постраждав від старанної процедури масажу.
Так, ну що робити?
Ми не в ведмежій барлозі.
На мені одяг. На Мишкові теж.
Чому, коли я з ним, обов'язково якісь шалені пригоди трапляються?
- Зав'язуй, тільки не туго, - зважившись, відкидаю голову, закриваючи очі.
Ух, як колінки тремтять.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.